Вже понад пів року світ живе в умовах пандемії та карантинних обмежень, що безперечно впливає на практично усі сфери життєдіяльності людини. Карантин, який ще на початку весни 2020 року здавався тимчасовим заходом, став довготривалим і набув ознаки «нової реальності». Освіта – це одна із сфер, що страждає найбільше від таких нових умов буття.
Усі заклади освіти, у тому числі й університети, змушені були швидко реагувати на виклики пандемії та перевести освітній процес у дистанційний або гібридний (змішаний) режим. Викладачі університетів буквально за один день адаптували свої дисципліни до дистанційного формату. Більшість з них не мали досвіду використання онлайн інструментів, навичок дистанційного спілкування із студентами, відповідного методичного та технічного забезпечення віддаленого викладання своїх курсів. Практики дистанційного навчання, що склалися як у різних ЗВО, так і в межах одного університету, факультету, і навіть кафедри, є дуже відмінними й строкатими. Викладачі використовують різні програми і платформи, проводять заняття з демонстрацією презентаційних матеріалів або без неї, з використанням інтерактивних методів або без них, адаптують свої курси до дистанційного формату або просто використовують відеоконференції замість традиційних аудиторій. Є окремі українські університети, які системно організували процес віддаленого навчання, але в цілому ряді ЗВО навчальний процес набув хаотичного характеру й продовжує бути викликом і випробуванням як для професорсько-викладацького складу, так і для студентів. Це, в свою чергу, зумовлює зростаючий скептицизм до якості такого навчального процесу й справедливо підіймає у суспільстві питання «Чи може онлайн навчання бути ефективним?».
Разом з тим, в межах цієї дискусії варто чітко відокремити онлайн освіту від надзвичайного віддаленого навчання. Термін «надзвичайне віддалене навчання» (Emergency Remote Teaching) вже широко застосовується й обговорюється іноземними фахівцями й чітко відмежовується від усталеної термінології онлайн освіти (online education, e-learning).
Онлайн освіта є добре продуманим, послідовним і заздалегідь спланованим процесом і передбачає відповідну методологію й дизайн дисциплін та освітніх програм. З іншого боку, надзвичайне віддалене навчання застосовується у відповідь на кризові ситуації, а дизайн дисциплін та освітніх програм розроблений для традиційного викладання в аудиторії. Інші відмінності онлайн освіти від надзвичайного віддаленого навчання наведені у таблиці нижче.
Надзвичайне віддалене навчання може використовуватися тимчасово в «аварійному режимі», але, якщо такий режим стає «новою реальністю», то варто задуматися про перехід до онлайн освіти з її закономірностями, правилами, методологією, методиками та практиками. Це не простий і досить ресурсномісткий процес. Але, виходячи із власного десятирічного досвіду роботи у британських університетах на 100%-онлайн програмах, можу запевнити, що онлайн освіта не тільки може бути якісною, але у багатьох випадках ефективнішою, ніж традиційна освіта, проте це тема окремої дискусії)
