Учасники Ініціативи «Першого грудня» сьогодні під час прес-конференції оприлюднили текст резолюції Регіонального круглого столу, який відбувся 21 вересня у Львові
Як повідомив віце-ректор УКУ Мирослав Маринович, резолюція стала результатом роботи чотирьох секцій круглого столу. За його словами, учасники круглого столу спочатку говорили про те, що сьогодні в державі є не так, які проблеми та їхні причини, і спочатку важко було переорієнтувати мислення в той напрямок, що потрібно робити і як вийти з цієї ситуації. Однак врешті результатом обговорення стало напрацювання певних рекомендацій, які увійшли в кінцевий текст резолюції.
Також Мирослав Маринович зазначив, що в цьому документі «немає панацеї від усіх наших бід», але сьогодні в Україні вкрай необхідно «шукати формулу інтелектуального прориву».
«Сьогодні вже багато людей усвідомлюють, що ми самі відповідаємо за свою долю. Тому ми маємо розуміти наслідки наших дій», – сказав він.
Академік Ігор Юхновський додав, що цією резолюцією має скористатися і влада, і суспільство. Але насамперед цей документ звернений до інтелігенції, а в його основі є акцент саме на значенні освіти.
Резолюція Регіонального круглого столу у Львові
Визнавши:
що за два роки правління нинішнього керівництва ми опинилися в іншій країні, з якої стрімко усувають її українські ознаки;
що нинішня система формування та функціонування влади України не відповідає уявленням більшості суспільства про природний для нього устрій та поєднує в собі цілковиту централізацію управління суспільними процесами і ресурсами, послуговуючись для цього заборонним законодавством, викривленою ліберально-демократичною риторикою, популізмом і спекуляціями патерналістськими очікуваннями суспільства;
що в суспільстві штучно підтримується упереджене ставлення до підприємництва, панує принцип презумпції його винуватості, встановлено невиправдану його зарегульованість, яка сковує підприємницьку ініціативність, збільшує безробіття і прирікає Україну на роль країни-пристосуванця до умов, які склалися в глобальній економіці;
що відсутність стратегічного бачення розвитку української освіти, убога та матеріально застаріла освітня та наукова інфраструктура, низький соціальний статус педагогів і науковців призводять до інформаційного та технологічного відставання України від провідних країн світу і не забезпечують необхідних умов для здобуття громадянами України належного рівня компетенцій,
що духовна деградація суспільства паралізує його спроможність провести належні політичні та економічні реформи, і що успішна держава може сформуватись лише на здоровій ціннісній «матриці».
Регіональний круглий стіл у Львові пропонує:
У суспільно-політичній сфері
1. Розірвати антагоністичний симбіоз східної середньовічної деспотії та європейського світобачення; державну владу привести у відповідність із волею народу, закони – з моральними принципами, цьому народові притаманними; суспільні регулятори – з успішним національним досвідом і традиційним суспільним устроєм «особа-сім’я-родина-громада-держава»«, у якому кожна ланка здатна виконувати свої відповідальні функції.
2. Розбудовувати в Україні суспільство самоврядних громад, утверджувати українство через самоорганізацію спільноти, оскільки атомізоване, пасивне й розсварене населення створити упорядковану націю не спроможне. Держава при цьому лише об’єднує громади в єдину цілість і виконує виключно ті функції, які не можуть реалізуватися на нижчих суспільних рівнях.
3. Опорою влади й суспільства зробити громадянина, який зацікавлений у благоденстві своєї держави, позбувся патерналістських ілюзій – що все має зробити влада, бере на себе відповідальність за стан справ у суспільстві й наділений реальними важелями впливу на всі державні функції знизу догори; громадянин критикує не державу, а владну адміністрацію, а критикуючи її – подає конструктивні пропозиції.
4. Нарощувати міжлюдську і громадську солідарність, творити горизонтальні зв’язки, що базуються, у перше чергу, на довірі:
а) відновлювати довіру через забезпечення прозорості діяльності і прогнозованості намірів; вести громадський самоконтроль, оздоровлювати політичну сферу чесною громадською активністю знизу;
б) використовувати механізми міжлюдської довіри, вироблені у релігійних системах (у християнстві це братства, церковні спільноти тощо);
в) поступово інституціалізовувати самоорганізацію, зокрема забезпечити функціонування статутів територіальних громад з метою формування влади громадою та впливу на неї у міжвиборчий період;
г) творити незалежні громадські ЗМІ.
5. Подолати приреченість на міжгрупові протистояння:
а) усвідомити, що наші суперечності є природнім наслідком нашої різності, посилити толерантність до інакшості і приглушити прагнення до нав’язування своїх поглядів як єдиноправильних;
б) визнати, що розмаїтість регіональних ознак була впродовж віків притаманна Україні, є її конкуренційною перевагою і в ній криється невикористаний потенціал суспільного розвитку;
в) не боятися конфліктів інтересів, а навчитися їх розв’язувати; дотримуватися певної культури ведення діалогу, шануючи гідність опонента;
г) залучати релігійні громади до залагодження конфліктів; а через солідарне миротворство, спільні духовні та культурні акції зменшувати й самі міжконфесійні непорозуміння.
У сфері економіки
6. Сприяти природній капіталізації праці, формувати в суспільстві середній клас.
7. Наймана праця має:
а) забезпечувати поточне споживання працівника та його родини;
б) фінансувати їхні потреби, пов’язані з придбанням товарів довготривалого вжитку, покращенням побутових умов, придбанням житла;
в) відновлювати працездатність, берегти здоров’я членів сімей, підвищувати їхні освітні та кваліфікаційні рівні;
г) мати заощадження у банках, забезпечувати потреби «на старість» і «на чорний день»;
д) через механізм успадкування забезпечувати фінансування віддалених у часі потреб, набувати продуктивні чи фінансові активи
е) створювати економічні передумови для формування приватної власності родин, громадської свідомості та громадянського суспільства.
8. У підприємництві першочерговими завданнями є:
а) спростити дозвільну систему;
б) максимально наблизитися до європейської системи стандартизації та підтвердження відповідності;
в) знеособити контакт «підприємець-держава» за посередництвом електронного зв’язку, що дасть можливість захистити громадянина в економіці та бізнесі, усунути низку чинників, які призводять до корупції та невиправданих витрат;
г) забезпечити розвиток малого і середнього підприємництва та вільне функціонування внутрішнього ринку;
д) надавати державний і громадський пріоритет для повного забезпечення внутрішнього попиту конкурентоспроможними товарами і послугами першої необхідності українського виробництва.
9. Розробити дійове антимонопольне законодавство та механізми протидії суспільства тенденціям до монополізації в економіці; визнаючи важливу роль великих корпорацій, не допустити, щоб вони одноосібно встановлювали рівень цін на свою продукцію, стандарти якості товарів і послуг, а також безконтрольно використовували трудові та природні ресурси України, негативно впливаючи на її довкілля.
10. Реформувати чинну в Україні систему соціального (перш за все – пенсійного) забезпечення, створити економічні передумови для формування приватної власності родин, громадської свідомості та громадянського суспільства; з цією метою:
а) забезпечити сплату громадянами податків та соціальних внесків (особливо – пенсійних) не через податкових агентів, а самостійно;
б) припинити монополію держави на задоволення відповідних потреб і системно повертати ці функції тим, кому вони належали традиційно, а саме: сім’ї та громаді;
в) поступово заміщувати джерела фінансування пенсійної потреби суспільства з солідарних на приватні;
г) на пенсійні внески нараховувати відсотки за ставкою рефінансування НБУ на користь їхнього власника з правом успадкування.
У сфері освіти
11. Творити духовно-інтелектуальне поле для подальшого суспільного розвитку; з цією метою:
а) вважати основним завданням виховання висококваліфікованих спеціалістів, патріотів Української держави;
б) законодавчо закріпити принцип університетської автономії як визначальний принцип вищої освіти;
в) підвищувати статус наукових досліджень у ВНЗ через збільшення їх фінансування, розширення системи державних і недержавних ґрантів для заохочення розвитку науково-дослідних лабораторій та інститутів;
г) ініціювати створення в провідних університетах України творчих груп для розробки новітніх концепцій розвитку країни; заохочувати міжуніверситетське партнерство у цій ділянці.
12. Провести системні, порівняльні, аналітичні дослідження якості навчального та наукового процесу та ефективності управління ним, для чого:
а) створити єдину систему освітньої статистики і моніторингу;
б) перейти до ключових компетентностей у реформуванні навчальних планів і програм, зробити основний наголос на вивченні української мови, математики та іноземних мов як пріоритетних предметів; дотувати друк потрібних підручників, першоджерел і словників;
в) чітко визначити для України пріоритети у світовому розподілі праці як у сфері наукового пошуку, вибору і підтримки базових інновацій, так і набування стійких ринків збуту продукції.
13. Підвищити соціальний статус педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників:
а) розробити конкретні механізми реального підвищення заробітної плати і системи мотивацій;
б) запропонувати нову модель проведення атестації педагогічних працівників, чітко прописавши критерії досягнень різних кваліфікаційних категорій, враховуючи прогрес учнів у їх навчальних досягненнях.
У духовній сфері
14. Дбати про духовну єдність України; для цього:
а) шанувати історичний біль соціальних груп та одне одного; вважати недопустимими пропаганду чи провокування міжрегіональної і міжконфесійної ворожнечі та використання цього інструмента в передвиборчих перегонах;
б) вважати історію етносів України інтегральною часткою української історії;
в) шанувати свої регіональні особливості, не принижуючи особливості інших регіонів.
15. Протистояти маніпулюванню проблемами минулого; з цією метою:
а) виробити державну політику національної пам’яті, яка має базуватися на засадах національної ідеї, об’єктивності, історичної правди; не на нав’язуванні, а на співіснуванні різних моделей пам’яті; сприяти консолідації української політичної нації і бути базою національного виховання;
б) популяризувати авторитетні історичні постаті різних періодів і різних територій України, утримуватися від надмірної їх сакралізації; створювати системи об’єднуючих місць пам’яті, проводити конкурсний відбір мультимедійних підручників історії;
в) утверджувати позитивний підхід до проблем; зміщувати акценти з минулого, яке ділить, на майбутнє, яке має значно більші шанси нас об’єднати;
г) вивести проблемні питання з політичного дискурсу в громадський; започаткувати широкі публічні дискусії, але не політиків, а експертів; плекати міжрегіональний діалог інтелігенції задля вироблення суспільного консенсусу.
16. Бути готовими до масового руху духовної непокори руйнівницьким заходам нинішньої влади, спрямованим на роз’єднання української політичної нації.
17. Готувати рух духовного оновлення суспільства й самого себе, тобто утверджувати духовну альтернативу всьому, що руйнує наш духовний світ:
а) нас схиляють зраджувати – ми будемо вірними своїм ідеалам;
б) нас змушують продаватися – ми станемо непідкупними;
в) нас привчають брехати й халтурити – ми будемо відповідальними;
г) нас штовхають до ворожнечі – ми шукатимемо порозуміння;
д) нас переконують: «Нічого не вийде» – ми ж у відповідь: «Візьми і зроби!».
Ми маємо постійно навчатись, вдосконалюватись і змінюватись. Ми починаємо з найпростіших гасел нашого буття: бережімо чистоту обійстя, чистоту робочого місця, чистоту міжлюдських відносин, чистоту помислів і душі.
