Сергій Петров, ІЦ «Майдан Моніторинг»
29 грудня у твіттері почалися масові блокування українських користувачів з активною антирашистською позицією, які мають тисячі підписників. Щодня по 3–5 користувачів «випилювалось» з твіттера. На цей час заблоковано понад 30 користувачів, при чому у деяких з них кількість підписників досягає кількох сотень тисяч.
На основі змінених правил твіттера, у яких завоняються будь-які образи та розпалювання ворожнечі (це активно лобіювали, приміром, німці через критику уряду щодо проблеми з біженцями з країн Близького Сходу та Магрибу), відбуваються за твіти майже річної давнини, тобто до того часу, як були введені у дію нові правила. По суті, це порушення Конституцій та верховенства права багатьох країн цивілізованого світу, які базуються, серед іншого на понятті, що закон зворотної сили немає.
Сьогодні з подачі Надзвичайного і Повноважного Посла України у Фінляндії Андрія Олефірова у твіттері почалась кампанія #SaveUkrTwi #saveUAtwi #JeSuisUkrTwi
Торкнулось це, меншою мірою, і фейсбуку, в т.ч. зачепило і ІЦ «Майдан Моніторинг». Так, було заблоковано на тиждень фейсбук Наталки Зубар також через давній пост.
Але така масова зачистка українських аккаунтів у твіттері є лише верхівкою айсбергу спецоперації, яку можна умовно назвати «Єдіний народ».
Ми пам’ятаємо, що у листопаді риторика Кремля різко змінилась, і знову залунали гасла про «єдіний народ» та «хахли, давайте жить дружна». З осені українські журналісти (Андрій Куликов, Настя Станко та багато інших) разом зі своїми ЗМІ та іншими ЗМІ, які існують, у першу чергу, за рахунок західних грантів, та редакціями українських служб ЗМІ, фінансованих Держдепом – Громадське, Громадське радіо, Українська Правда, Радіо Свобода, Голос Америки почали намацувати у суспільстві тему прощення сепаратистів, що там все гаразд, вони просто помилились, нарешті їх треба просто «панять і прастіть».
Не треба забувати, що до цього долучились й інші, менш відомі ЗМІ, які також існують завдяки західним грантам, низка журналістів-фрілансерів/громадських активістів, а також багато росіян, які переїхали до України, і після цього починають вчити нас як треба будувати державу, що треба поважати гуSSкаязичних та налагодити контакти з Росією.
До слова, через ці ЗМІ дуже часто поширюється рейкова критика уряду, яку доводилось спростовувати офіційним представникам ЄС та Посольству США в Україні.
Отже, спецоперація «Єдіний народ» – це одна з останніх спроб російського керівництва врятувати себе та свою державу від подальшого розпаду. Ситуація у російській економіці погана: через низьку ціну на нафту не вдається реалізовувати всі соціальні програми – фактично регіони у вирішенні власних проблем кинуті на призволяще. Проїдання запасів протягом 2016 року (курс долара давно вже не відповідає реальній ситуації в економіці, і його над зусиллями стримують) призведе до того, що наприкінці цього року розпочнеться процес економічного дефолту, який розтягнеться приблизно на пів року, то часу для порятунку мало – максимум 11 місяців. Сама спецоперація розрахована на 6–9 місяців (залежно від успіхів на окремих її етапах).
Сама спецоперація почалась саме перед різдвяно-новорічними святами, коли падає активність людей у соціальних мережах, щоби вона пройшла найбільш ефективно та менш помітно. Вона складається з 5-ти великих етапів. У першому етапі – «Інформаційна зачистка» – беруть участь:
- координатори та учасники ботомереж (боти, зазвичай, мають вигадані рандомні імена, номерні ніки та «яєчні» профілі, за допомогою яких відбуваються масові скарги на твіти українських користувачів;
- частина керівництва твіттера, яке в курсі ситуації, але жодним чином не реагує, оскільки отримало значні хабарі від Росії;
- українські грантожери ЗМІ (Громадське, Громадське радіо, УП, Радіо Свобода), інші грантожери-ЗМІ, грантожери-журналісти/громдіячі, українська служба «Голосу Америки» (на чолі з «лайкатєльніцей» новароскіх акків Мирославою «Миросєй» Гонгадзе) тощо, які активно сприяють такій ситуації;
- частина українських користувачів, які можуть виявитися «консервами» (зазвичай, підтримують ПС, закликають до штурму на Донбасі, звинувачують у всіх бідах на землі Обаму, Пєцю та «порохоботів») – їх участь може бути як «консерва» ботомережі або, не виключаю, особиста помста;
- російські «біженці» до України, які допомагають визначати «на місці» небезпечних лідерів думок.
Сьогоднішня публікація на «Громадському», де блокування українських акків у твіттері подано як певними проблемами у самих правилах, але таке часто буває, і довге ігнорування проблеми з боку УП та Радіо Свобода доводить у їхній зацікавленості у цій ситуації та «певного сприяння». Не виключаю, що це пов’язано з тим, що в зазначених вище українських ЗМІ доволі багато «переселенців» з Росії, латентних сєпаратистів та ліваків (а лівакам ну дуже мила тема «братанія» та «примирення», які забезпечували це «сприяння». Та й просто корисних ідіотів з відвертою ватою у голові там багато. Здається, інших там немає… Зазначай, ці ЗМІ миттєво реагуть на будь-що, пов’язаним з критикою української влади, а тут мовчанка до самого вечора… До речі, опосередковано це підтверджують й пости журналістів цих видань і «біженців», які зводяться до того, що українські користувачі твіттеру «самі винні». Ага, у порушенні правил твітами до введення нових правил! Аффігєнна логіка!
Механізм самої спецоперації зводиться до пошуку у твітах українських користувачів певних кодових слів (на кшталт «смерть росії», «жечь», «палить», «убивать», після чого на них напускаються ботомережі для масових скарг. Оскільки розміри таких ботомереж досягають кількох сотень тисяч аккаунтів, то після таких масових скарг аккаунт призупиняється, а далі – на розсуд техпідтримки користувача або блокують, або дають, видаливши певні твіти, відновитися. Тих, хто пережив тимчасове блокування, підрахувати наразі складно, але їх кількість скоро досягне ста (якщо вже не досягла).
Зазначу, що україномовних користувачів блокують значно менше, оскільки пізнання рашистів в українській мові дуже обмежені – вони просто не знають ані мови, ані зрозуміти, про що йде мова. Тут не допомагає навіть гугл-перекладач. Мова виявляється є непоганим бар’єром для координаторів рашистів, хоча це не забезпечить цілковитої гарантії від блокування.
Мета першого етапу спецоперації «Єдіний народ» полягає у зачистці інформаційного поля від патріотичних українських користувачів, які критично мислять та перевіряють інформацію, яку поширюють наші ЗМІ (жодному ЗМІ наразі не можна довіряти – така наразі ситуація), а також проводять роз’яснення тим, хто швидко піддається паніці у фейсбуку та твіттері.
З високою долею вирогідності, якщо нині не вжити адекватних дій, блокування ширитимуться, а у фейсбуку таких користувачів намагатимуться «ізолювати» та «заблокувати» альтернативну від зазначених вище українських ЗМІ позицію. До речі, знищення всіх твітів чи постів – це саме те, що є одним із завдань спецоперації, а саме: якісно зменшити вплив лідерів думок у соцмережі, а також довіру до них. Перший етап розраховано завершити у кінці січні – на початку лютого.
Другий етап – «”братаніє”, примирення, “панять і прастіть”» (середина січня – кінець березня). Її сенс у тому, щоби вдовбати у голови українців думку про «братання» з лугандонськими терористами і окупантами, яких треба «панять і прастіть», і взагалі ще ми виявимось винними у всіх їх проблемах. Очевидно, на лютий – березень (згадайте, на які дати призначили свої чергові «псевдовибори» маріонетки російських окупантів?) планується низка акцій «братанія» у Донецьку та Луганську, особливо «на фронті». При цьому, до такого «братанія» намагатимуться примушувати. В принципі, до квітня цього року у Росії вистачить сил провести кілька локальних операцій. Після цього часу не буде – і економіка, і тиск наших західних союзників. У таких актах «примирення» активно будуть брати деякі українські журналісти, російські «біженці», які отримають на це «добро» від ФСБ.
Третій етап – «владу геть» (квітень – травень з піком на травневих святах). різна зміна вектора думки (на кшталт, російської – швидко переключитись з Донбасу на Сирію) – «тотальна зрада», «всіх злили» через «примирення», «влада у всьому винна», «реформ немає», «владу геть» – відбуватимуться акції різних організацій, зокрема, ПС, яким нині здебільшого керує один з таких «біженців» Артьом Скоропадскій. Відбуватиметься серйозна розкачка, з остаточним випилюванням з інформаційного поля всіх незгодних з «провідною» точкою зору.
Четвертий етап – подальша розкачка та створення революційної ситуації. Досягти при успішності третього етапу буде нескладно, якщо залучити сюди значні фінансові ресурси, але ця гра варта того.
Нарешті, завершальний етап (ймовірно, кінець вересня – початок жовтня цього року) – «Майдан 3.0» – державний переворот ззовні українськими, а по факту ФСБ-шними організаціями. В результаті до влади приходять риги, які нині переховуються саме в Росії.
Після цього Росія зажадає зняття санкцій, чого зможе добитись – Росія врятована, хоч і зі значними втратами та майбутніми труднощами.
Чи можлива реалізація такого плану? Ні. Але перші успіхи особисто мене насторожує, як і те, що тема примирення доволі серйозно качається. Оскільки час підтискає, то рашисти вдаються до більш активних дестабілізаційних дій: диверсій на українських газогонах (у Карпатах, одному з найвразливіших місць нашої ГТС) та хаккерських атак на українські електромережі. Разом з тим, розкачка вже починається – у прикордонних до окупованого Криму Чаплинському, Генічеському та Каланчацькому районах з метою створення міжетнічного конфлікту, у першу чергу, з кримськими татарами та турками-месхетинцями, які брали активну участь в акції «блокада Криму». Учергове качатимуть Одесу та Одеську область, особливо її південь, де проживають національні меншини.
Росія не здається, і вживає всіх заходів, аби дестабілізувати ситуацію в Україні. Але їй не вдасться реалізувати цей план: надто він нереальний. Водночас, щоби не трапилось лихого, наразі треба не допустити блокувань у твіттері, добитися відновлення аккаунтів українських користувачів та не допустити чогось подібного у фейсбуку.
P.S. Наразі найбільш безпечною є G+: гугль тролить рашку в гугл-перекладачі – а це роблять лише справжні антисовки.
