Віктор Ягун
Події останніх днів дедалі менше схожі на серію окремих повітряних атак. Складається картина більш системної кампанії, у межах якої росія намагається одночасно бити по енергетичній, цифровій та логістичній інфраструктурі, перевантажувати протиповітряну оборону, порушувати нормальне життя столиці й посилювати психологічний тиск на населення.
Ніч на 30 вересня продемонструвала це особливо виразно. росія застосувала 188 ударних та інших БпЛА, причому 86 із них були реактивними, а також ракети різних типів.
Сили оборони знешкодили 160 повітряних цілей, однак влучання зафіксували на 18 локаціях. Основним напрямком удару була Київщина. Президент Володимир Зеленський прямо заявив: головною ціллю була енергетика Києва та області.
Це важливе уточнення. Завдання противника, очевидно, не обмежується бажанням організувати один масштабний «блекаут».
Значно небезпечніша модель – постійно утримувати систему в аварійному режимі: руйнувати окремі вузли, змушувати енергетиків витрачати резервне обладнання, створювати дефіцит потужності, збільшувати навантаження на ППО та регулярно порушувати роботу транспорту, зв’язку, бізнесу та міських служб.
Особливої уваги потребують реактивні БпЛА. Це вже не просто модернізований «шахед». Швидкість понад 400 км/год і робочі висоти приблизно 4–7 км суттєво ускладнюють роботу мобільних вогневих груп та дронів-перехоплювачів попереднього покоління. За даними Reuters, рівень перехоплення таких апаратів останнім часом становив приблизно 60%, тоді як проти старих гвинтових «шахедів» Україна свого часу досягала близько 90%.
Тому питання «чому Україна не була готова?» я би ставив інакше.
Загроза була відома. Але росія змогла швидше перевести нову технологію у масове застосування, ніж Україна – нові швидкісні перехоплювачі у масове серійне виробництво. Це класичні технологічні перегони: ми знаходимо дешеву відповідь на один тип загрози – противник змінює характеристики носія і намагається знову підвищити вартість нашого перехоплення.
Є ще одна нова і дуже показова деталь. 30 вересня радник президента Сергій «Флеш» Бескрестнов повідомив про перше виявлене застосування на реактивному російському БпЛА спеціального кумулятивно-ріжучого заряду КРСН. За його словами, такий боєприпас створений саме для руйнування високовольтних опор і металевих мостових конструкцій. Йдеться про основний заряд масою близько 40 кг та додаткові модулі ураження.
Поки що це повідомлення одного українського профільного джерела, тому говорити про масове застосування такої зброї зарано. Але напрямок розвитку очевидний: противник переходить від універсального ударного дрона до спеціалізованої системи «носій – конкретний боєзаряд – конкретна інфраструктурна ціль».
І тут з’являється другий рівень загрози.
The Economist із посиланням на двох високопоставлених українських посадовців повідомив про оцінку розвідки, згідно з якою кампанія проти Києва може складатися одразу з трьох компонентів: масованих повітряних ударів, диверсій та спроб створити політичний і суспільний хаос. Серед можливих пріоритетних об’єктів називали дата-центри та торговельну інфраструктуру. Це саме розвідувальна оцінка, а не оприлюднений російський план, і саме так її варто сприймати.
Але фактична картина частково цю оцінку підтверджує. Останніми днями російські удари вже були спрямовані проти дата-центрів і телекомунікаційної інфраструктури Києва, а Financial Times описує ширшу кампанію проти цифрового та економічного тилу України.
Логіка тут доволі проста.
Удар по підстанції має позбавити електроенергії.
Удар по дата-центру – порушити роботу цифрових сервісів. Знищення логістичного об’єкта – ускладнити постачання. Диверсія – створити додаткову невизначеність. А інформаційна операція після цього повинна переконати суспільство, що «держава не контролює ситуацію», «ППО безсиле», «Київ не готовий», а спротив нібито втрачає сенс.
Саме тому головна загроза цієї кампанії – не якийсь один новий «шахед» і не одна пошкоджена підстанція. росія намагається перетворити технологічні удари по інфраструктурі на інструмент системного виснаження столиці.
Отже, відповідь також має бути системною: нові дешеві засоби перехоплення реактивних БпЛА, ешелонована ППО, фізичний захист енергетичних і цифрових вузлів, резервування критичних систем, жорстка контрдиверсійна робота і, головне, здатність держави не дозволити військово-технічному тиску перетворитися на внутрішню дестабілізацію. Бо нинішня боротьба за Київ – це вже не лише боротьба ППО з дронами. Це боротьба за стійкість великої системи.
