Як далі жити, коли на твоїх очах недалеко від сцени Майдану помирає людина, поранена зі зброї? Як далі жити, коли тіла загиблих перестають бути надзвичайною подією, а їхній лік вичисляється десятками? Невже мітингувальники самі себе перестріляли? Та ще й з 12 калібра зі свинцевими наконечниками?
Як далі жити, коли нашу країну перетворюють на східноєвропейську Сирію і навіть не намагаються це відвернути?
Цієї ночі мене вразила трапезна Михайлівського монастиря. Після’пожежі в Будинку профспілок десятки добровольців евакуювали туди медикаменти. Ще тиждень тому в цьому місці один мій товариш хрестив дитину іншого. Зараз там оперують поранених. Багатьох із них приймають саме в церквах. Ми їздили на Львівську площу, де налякані чотири хлопці і дві дівчини, боронячи церкву, підозрювали в кожному тітушку. Для чого ви їх знову вивели?
Панове депутати, особливо від влади, ви гадаєте, що перечекаєте “війну” за кордоном? Ні. Не перечекаєте. Країни може більше не залишитися. Ви не підтримуєте дії влади? Спробуйте, як Рудьковський перейтися #майдан і переконати мітингувальників, що ви не регіонал.
Панове опозиціонери, де ваш опозиційний уряд? Чи ви чекатимете, поки вб’ють усіх? Кидайте чвари. Які президенські вибори? Ви уявляєте, як вони відбуватимуться? Не конкуруйте, станьте нарешті лідерами. Відстоюйте людей.
Незважаючи на все, я переконаний, вихід є. Війна нікому не потрібна. Ані тим, хто вночі пішки ішов на Майдан, ані тому, проти кого вони боряться
