Вже більше трьох місяців Україна живе без уряду – без виконавчої гілки влади.
Так, де-юре Кабмін є на папері (хоч і недоукомплектований), але фактично його не існує, бо досі немає ухваленої програми дій.
А тому три місяці взагалі невідомо, чим той другий уряд Зеленського має займатися в економічній, соціальній, оборонній чи зовнішній політиці та за що потім має нести всю повноту відповідальності.
Урядовці просто ходять щодня (можливо) на роботу, сидять в просторих кабінетах, п’ють каву (або не каву), колупаються в носі, вдають із себе поважних персон перед камерами та отримують гарну зарплату (і не тільки) за наші податки.
Бо якщо немає плану дій, то нема і самої дії. Це очевидно навіть школяру.
Але я б не казав, що виключно міністри мають нести всю відповідальність за свою бездіяльність, бо програму дій затверджують не вони, а Верховна Рада. Точніше кажучи – монобільшість Зеленського, яка цей уряд і призначила.
І в цій цій монобільшості, яка налічує до 250 депутатів, запропоновану програму підтримало менше 180, замість необхідних мінімум 226.
Абсурд, скажете Ви?
Так. І не помилитесь.
Бо Зеленський особисто підбирав кандидатури на посади міністрів, про що сам публічно казав, монобільшість Зеленського всіх їх затвердила, а тепер, вже три місяці, вони не підтримують урядову програму. Що це, як не абсурд?
Але справжня причина такої алогічності одна – без програми дій Кабмін можна викинути на смітник історії у будь-який момент, бо в такому разі нема річного імунітету від звільнення.
Звичайно, попередньо навішавши на нього всіх собак – всі проблеми та провали.
І саме це, звичайно, Зеленський і зробить, коли йому знову треба буде розказати плебсу казочку про «доброго царя і поганих бояр».
Вже цієї осені.
Шкода тільки, що країна та добробут українців стають заручниками таких другосортних спектаклів зелених блазнів.
І поки народ дивиться це трагікомедійне дійство, в самих міністерствах відбувається повернення у 2010-2013 роки, ніби на Банковій винайшли машину часу.
Я пропоную просто прочитати дослівну цитату новоспеченого т.в.о. Міністра освіти та науки України Сергія Шкарлета.
«Політичні орієнтири я обрав ще у 2004 році. На президентських виборах підтримував Віктора Януковича. Не змінив своїх переконань навіть тоді, коли довелося відчути на собі певний тиск тодішньої правлячої партії, яка наполегливо пропонувала отримати її партквиток. Я повністю поділяю погляди і принципи Партії регіонів».
Це не вирвані з тексту слова, як люблять зараз виправдовуватися слуги. Бо в дійсності контекст ще гірший.
Є інформація, що під час Революції Гідності новопризначений міністр погрожував студентам та навіть вимагав зняти прапор України зі студентського гуртожитку.
Велика частина наукових робіт т.в.о. міністра – суцільний плагіат. Якби сучасне керівництво України було освіченим, то б зрозуміло, що це означає. І Сергій Шкарлет вже давно не був би ректором Чернігівського державного технологічного університету, не кажучи про міністерську посаду.
Колишня очільниця МОНу Ганна Новосад, яку аж ніяк не можна запідозрити в штучній нелюбові до команди Зеленського, вважає, що Сергій Шкарлет є креатурою ректорів-корупціонерів, а основні зміни за нового міністра будуть наступними:
– скасування ЗНО на вступ після коледжів;
– скасування ЗНО на магістратуру;
– скасування KPI для ректорів;
– скасування індикативної собівартості;
– скасування фінансування університетів за результатами їх діяльності.
Тобто освітою та наукою в Україні керує проросійськи налаштований регіонал, науковий крадій та ставленик феодалів-ректорів.
Якщо такі кадри активно заходять на вищі державні посади, то і не дивно, чому влада знову атакує українську мову.
В законодавчому регулюванні мовного питання рік тому була поставлена жирна крапка – прийнятий закон про державну мову. Боротьба за цей закон точилася тридцять років і зрештою Україна його отримала. Я був одним зі співавторів мовного закону і добре пам’ятаю, як важко було переконувати та просувати законопроект в Раді.
Сторінка була перегорнута, а українська мова нарешті стала захищеною й отримала можливість для вільного розвитку.
Далі прийняте законодавство необхідно просто системно впроваджувати, імплементувати, контролювати виконання та дотримання закону. Але сьогоднішня влада «слуг» не може заспокоїтися з такою «насильницькою українізацією українців в Україні» та постійно вносить пропозиції по зміні мовного законодавства.
Це й законопроект №2362 одіозного депутата Максима Бужанського, який пропонує скасувати перехід з 1 вересня 2020 року на навчання українською мовою тих учнів 5-11 класів, які досі навчалися російською.
Законопроект №2693 «Про медіа», в якому практично знищується такий важливий інструмент протидії російській інформаційній агресії, як перелік осіб, що створюють загрозу національній безпеці.
Новий наступ на українську мову – законопроект №3717, який дозволяє навчати іноземних студентів російською мовою. Це типовий реваншистський проект, який з’явився одразу після призначення виконувачем обов’язки міністра освіти регіонала Сергія Шкарлета. Видно, для того і призначили цього пана – для повернення корупції та проросійськості у навчальні заклади.
І на завершення – про моральний портрет влади.
Минулого тижня в Миколаєві стався скандал. Керівник партії та керівник фракції «Слуга народу» обговорювали кандидатку на посаду міського голови, називаючи її «корабельною сосною» та «робочою бабою».
Якби двоє 17-річних підлітків десь на лавочці у дворі після дискотеки пили пиво та обговорювали жінок, то ситуація була б не приємна, але зрозуміла з огляду на обставини, вік та освіту.
Але ж перед нами не прищаві підлітки-птушники, а еліта держави! Голова партії влади та голова монобільшості у Верховній Раді!
І в першу чергу вони принижують самі себе, коли дозволяють собі думати і говорити таким чином.
Нехай допустимо, що їх погано виховали, що їм не вистачає морально-етичних якостей, але ж не треба багато розуму, щоб не висловлюватися нецензурно, коли поруч з тобою мікрофон і сидять журналісти.
Якщо ви моральні потвори, то хоч розумом користуйтесь!
У мене виникає питання до членства партії «слуг», якщо воно існує. Якщо вони толерують подібні висловлювання, то тоді вони такі ж самі. В іншому випадку вони повинні негайно вийти з партії або вимагати зняти керівника, щоб не ганьбитися самим.
Те саме питання до фракції слуг у Верховній Раді. Якщо лідер фракції дозволяє собі подібний сексизм та вульгарщину, а депутати мовчать, то це означає, що вони толерують таке відношення до жінок і опускаються до рівня гопників.
А найгірше в ситуації, що ці моральні потвори ще й боягузи та патологічні брехуни. Бо замість того, щоб елементарно визнати провину і вибачитись, вони почали нахабно брехати на всю країну про якийсь монтаж, який просто є неможливим під час прямого ефіру.
Отаке от вище політичне керівництво держави.
Але до Зеленського в цьому випадку у мене питань жодних. Бо як добре видно з того ж відео, він має такі самі морально-етичні якості, як і ці двоє.
Бо «яке їхало, таке й здибало» – він їх особисто підбирав, сам наділив депутатськими мандатами і владою. І йому з такими зручно та комфортно. А от соромно, огидно та обурливо, виходить, тільки нам.
Ігор Артюшенко
