Йосиф Сірка
До річниці російської терористичної акції проти малайзійського боїнґа
17 липня н.р. на сторінках української служби ВВС появилася стаття Святослава Хоменка „Катастрофа МН 17: два роки розслідувань”. Коли б у пресі не появлялися інші доказові матеріяли про згадану терористичну акцію російських ракетних спеціалістів, то може б і „закручена” інформація Хоменка не звертала на себе увагу. Справа в тому, що це вже друга стаття-інформація на сайті ВВС протягом тижня, яка „перераховує” дуже інтенсивно чомусь російські твердження про збиття малайзійського літака українцями.
С.Хоменко чомусь згадує російське твердження про збиття цивільного літака українським воєнним літаком, що вже давно доведено, що це блуд. Потім російське твердження про те, що це український „Бук” – ракета, яка спричинила катастрофу, потім, обвинувачення України, бо це було над її територією, а під кінець автор натякує, що за все відповідав тодішній керівник російських терористів на сході України – Гіркін-Стрелков.
Хоменко навіть одним реченням не сказав, що існують докази, що це російська ракета і російські солдати її запускали. Саме це ми знайшли на сторінках Радіо Свободи, яка 16 липня н.р. помістила дуже вичерпний на арґументи та докази матеріял Ксенії Кирилової. Вона не намагається заплутати читача вигадками російської пропаґанди, але наводить конкретні факти та докази спеціалістів, які не мають сумніву, що катастрофу малайзійського літака, на борту якого було 298 осіб, а з-поміж них 80 дітей – завинили російські ракетні війська.
Кириленко наводить слова військового експерта, генерала Ігоря Романенка, який сказав, що результати розслідування траґедії не залишають сумніву, що літак був збитий російськими військовими і з російської зброї. „На цей момент встановлено, що літак збили не просто комплексом «Бук-М1», а ракетою з «Бук-М1-2». Це принципово важливо, оскільки цей комплекс був випущений Росією в 1998 році, і в Україні його немає і ніколи не було. Нідерландці спеціально закупили бойову частину від цієї ракети. Вона має ту ж форму тавра, що і радянські «Бук-М1», але у радянських розміри цього тавра менші, до того ж, відрізняється хімічний склад. Таким чином рештки ракети, які знайшли на місці трагедії, чітко збігаються саме з характеристиками російської «Бук-М1-2».
Не менш цікаве і те, про що Хоменко чомусь навіть не згадує: « За словами військового експерта, на цей момент встановлено також склад 53-ої ракетної бригади Збройних сил Російської Федерації і за прізвищами відомий склад екіпажу того самого «Бука». Щоправда, Москва ретельно замітає сліди – військові, які «засвітилися», були відіслані на Далекий Схід, і навіть ті, хто навчався з цими офіцерами, не можуть їх знайти.»
Дивує, що така поважна інформаційна установа, якою є ВВС ще «непомітила», що хтось в редакції, чи поза її стінами, має зацікавлення вводити людей в оману через крутійство з інформацією. Дуже можливо, що «вказівки» для таких «інформацій» якою є згадана стаття Хоменка, дає хтось інший, а не роботодавець. Відповідальність за інформацію «лягає на плечи» роботодавця, а то складається враження, що дехто керується старим жартом з небіжчика СССР, коли про змагання між соцалістичними та капіталістичними легкоатлетами (яких було двоє) повідомляли : у США – «Нью Йорк Таймз» – На змаганнях між капіталістичними та соціалістичними легкоатлетами представник США фінішував першим, а представник СССР останнім, що є свідченням переваги капіталізму над соціалізмом; в СССР – газета «Правда» – На змаганнях між капіталістичними та соціалістичними легкоатлетами совєтські представники зайняли почесне друге місце, а представники США були передостанніми, що свідчить про перевагу соціалістичної системи.
Не знаю, яка «система» керувала Хоменком, але спроба поінформувати читача повинна базуватися на досягнутих та доведених фактах, а не на вже доведених пропаґандивних вигадках. Вони ще можуть впливати на непоінформованого російського читача, якого РФ «ізолювала» від правди своїм ветом в Раді Безпеки ООН, яке й є логічним доказом того, хто боїться відповідальності за скоєний злочин. А звинуватити лише Гіркіна-Стрелкова – можна, але це не зніме відповідальности з кремлівського керівництва.
Торонто, 17.7.16 р.
