Масовий теракт в Парижі став не лише черговим викликом світовій системі колективної безпеки, але й все більш кричуще вказав на слабкі місця у зовнішній політиці західних країн, продемонстрував нездатність і небажання провідних країн ЄС бачити очевидні речі.
Вибухи в столиці Франції можна сміливо ставити в один ряд із збитим БУКом ракетою пасажирським бортом малазійських авіаліній МН17 та російським боїнгом, що зазнав катастрофи над Синайським півостровом. У всіх терактів, очевидно, є один замовник. Попри те, що прямі докази причетності російських спецслужб до терористичних актів ще треба знайти, але ці злочини найбільше вигідні не Ісламській державі (ІДІЛ), а Кремлю і особисто Путіну.
Так, ісламський екстремізм існує не залежно від того, підживлюють його російські спецслужби чи ні. Так, авторові цих рядків мешканці ЄС неодноразово говорили, що Париж є одним з найбільш вибухонебезпечних міст Євросоюзу, де агресивно налаштовані мусульмани, в першу чергу – вихідці з Алжиру, вряди-годи влаштовують безлад, стрілянину, збройні напади і навіть вибухи. Та одна справа – провести стихійну акцію десь в арабському кварталі, інша – підготувати й організувати серію терактів в центрі Парижа. Для цього потрібна неабияка підготовка, яку самі вихідці з ісламських країн, навіть якщо вони дуже рішуче, фанатично налаштовані, не здійснять. І той факт, що серед терористів були вихідці з Чечні, хочеш не хочеш, а наштовхує на слід російських спецслужб, які цілком могли допомогти ісламістам реалізувати їх кривавий задум.
Занадто багато обставин свідчать про те, що саме Путін стоїть як за ліквідацією літака, що летів з Єгипту в Санкт-Петербург, так і за терактами у Франції. Путіну не звикати – він підривав навіть власних громадян, коли вони мирно спали у своїх домах у Москві і Волгодонську.
Саміт G-20
Перший аргумент, що свідчить на користь «російського сліду» в терактах – саміт країн «великої двадцятки», що розпочався в Туреччині. Теракти відбулися напередодні саміту, а отже внесли значні корективи в порядок денний цього заходу. На саміті перед Путіним стояла задача – зменшити увагу країн Заходу до України та послабити економічний тиск на РФ. Це, за задумками кремлівського режиму, можна здійснити, переключивши увагу на «спільного ворога, перемогти якого не можливо без участі Росії». Росія буде наполягати на своїй значимості у формуванні нової коаліції проти ІДІЛ; в обмін на свою активну підтримку Заходу у боротьбі з тероризмом Путін буде наполягати на перегляді політики щодо України.
Західні лідери можуть погодитися на те, щоб зробити Україну (в чергове вже) розмінною монетою у своїй грі. Навала біженців, а тепер ще й масові теракти переключили увагу лідерів країни Європи на внутрішні проблеми ЄС. А враховуючи, що Захід почав дивитися на офіційний Київ із великою долею скепсису через гальмування нами реформ, то не виключено, що найближчим часом західні країни переглянуть свою позицію щодо подій на Донбасі, не кажучи вже про Крим.
Припинення євроінтеграції України
Ще одним задумом Путіна в його кривавій грі є припинення реальної євроінтеграції України, залишивши її в кращому випадку на рівні заяв та незначної фінансової допомоги. Основна задача, яку поставило перед собою українське керівництво – безвізовий режим з ЄС, за нинішніх обставин видається нездійсненою. Після навали біженців, повільного просування реформ в Україні Брюссель і так дуже скептично ставився до перспектив надання нам безвізового режиму. В світлі ж «масової загрози поширення тероризму в Європі» ЄС і поготів не надасть нам можливість перетинати їх кордон без віз.
«Клин» між країнами ЄС
Ще одна мета у «ігрищ Москви» – це посіяти розбрат між провідними країнами Євросоюзу. Як Путін може цього добитися, написав громадсько-політичний діяч з Харкова Сергій Кузан:
«Менш ніж за місяць у Франції місцеві вибори. Де мультикультуралістам (простіше, соціалістам) президента Олланда доведеться або змінити риторику, або з тріском провалитись. А от виграють від антиісламської істерії праві радикали з НацФронту, очолюваного Марі Ле Пен. Партія, що фінансується Росією, очільниця якої їздила в Крим і гаряче підтримує Путіна.
Тож, гадаю, вже невдовзі Франція стане набагато поступливішою і щодо Донбасу, і щодо Асада. А для свого суспільства – нехай бомбардує Ісламську Державу, хай навіть перемогу там отримає».
Роблячи висновки з цієї думки, зупиняємося на тому, що Путін дійсно хоче підняти політичну вагу ультра-правих, традиційно проросійських, рухів в Європі. На фоні проголошення хай поки і фейкової «незалежності» в Каталонії, загроза зараження країн ЄС євроскептицизмом є досить високою. Теракти в Парижі – чергова акція Путіна проти сучасної Європи, проти її цінностей, які все більш і більш стають безсилими проти нахабного «права сили», яке просуває Росія. І якщо Угорщина і Словаччина, де домінують відносно лояльні до Кремля політичні сили, не грають визначальну роль в Європі, то саме Франція як історичний союзник РФ має стати тією країною, яка розхитає позицію ЄС, принаймні, щодо України.
«Футбольні війни»
Ще один фактор, про який не варто забувати – це, як не дивно, футбол. Якщо і дивно, то тільки на перший погляд. Адже де має відбутися чемпіонат Європи «Євро-2016»? Правильно, у Франці. У Франції! А після останніх подій однозначно з’являться експерти і політики (за якими також може стояти Кремль), які будуть вимагати перенесення футбольного форуму у більш спокійну країну. Звичайно, мільйони французів будуть проти. На цьому зіграють не лише згадані ультра-праві з Національного фронту, на цьому дуже вміло може зіграти Росія. Вона запропонує Франції об’єднатися, аби відстояти Євро-2016 в обмін на те, що Франція зокрема і ЄС загалом не будуть бойкотувати ЧС-2018 в Росії і не дозволить його забрати у «нашого північного сусіда».
Врятувати «кримнаш»
Теракти по відношенню до власних громадян, які летіли з Шарм-ель-Шейху в Петербург та проти мирних парижан можуть спричинити й перенаправлення туристичних потоків росіян власне на саму Росію, зокрема – Крим. Після чергового провального туристичного сезону в Криму через нездатність з боку російських чиновників спонукати співвітчизників відпочивати на півострові, Кремль вирішив затягти туристів на незаконно анексовану територію шляхом штучного обмеження вибору. В Єгипет, найбільш доступний напрямок для росіян, бачте, страшно летіти, в Європу – теж, бо там взагалі на вулицях вбивають, біля кордонів з Туреччиною – теж війна, тому що залишається? Лише «рідні російські простори» та «нашкрим», якого «не по заслузі» обділили увагою.
Якби не сталося, але світ знову показав свою неспроможність бачити очевидні речі й нездатність опиратися реальній терористичні загрозі, яка іде саме з Москви. Гра Олланда-Меркель у мирний діалог та сильну дипломатію розвалюється на очах, мов той картковий будиночок. Світ проковтнув теракт проти пасажирського борту МН17. Тепер Європа готова повірити у версію терактів у Парижі, що їх організувала Ісламська держава. ЄС і досі не почув пророчих слів президента Литви Далі Грибаускайте, що їх зараз масово цитують ЗМІ: «Європа прокинеться і жахнеться, коли Росія почне влаштовувати теракти на її території».
В цій ситуації логічним було б гуртування світу проти російського тероризму, включно з військовою операцією проти ДНР-ЛНР. Але поки що Захід радше готовий здати Україну, ніж наважитися на пряму конфронтацією з головною терористичною державою світу. Ситуацію можуть змінити лише вибори президента США і Варшавський саміт НАТО в наступному році. Наскільки отверезілими підійдуть до них європейці і американці – покаже лише час.
Сергій Пархоменко
Джерело: http://opad.org.ua/index.php?newsid=4880
