У 2022 році «Газпром» поширив рекламний ролик, у якому «погрожував» Європі глобальним замерзанням. Водночас Росія наносила масовані ракетні удари по об’єктах критичної енергетичної інфраструктури України (пошкодивши близько 40% української енергетичної інфраструктури), щоб зламати волю українців до спротиву, «вирубити» Україну, змусити українців жити без води, електро- та теплопостачання.
Та щось пішло не так. Радше – все. На межі 2023-2024 років з початком зимових морозів, коли градусник ще й не наближався до критично низьких показників, значна частина Росії, навіть елітне Підмосков’я, опинилася без тепла та електрики в квартирах.
Улюблена таємна зброя росіян – «генерал Мороз» вдарив по своїх.
Спочатку близько 20000 людей в містах Клімовськ, Люберці, Подольськ в Московській області залишилися без опалення, у деяких випадках – на декілька тижнів. Основною причиною стала поломка котла на місцевому заводі з виробництва боєприпасів для російської армії, який паралельно забезпечував теплом Клімовськ та його околиці. І хоча винуватців швидко знайшли, «призначили» і покарали, арештувавши начальника вищевказаної котельні Чікова і заступника голови Подольська Рязанцева, вирішення проблеми стало еталонним для останнього часу.
Замість шукати причини біди і виправляти, шукають і репресують стрілочників, відтак прокуратура, ФСБ і ручні суди стали головними акторами, а не, скажімо, чиновники з профільних міністерств.
Далі закономірно хвиля глобального замерзання штормом пронеслася Росією.
Мешканці 234 будинків в Єкатеринбурзі декілька днів виживають без опалення. Без тепла залишилися вісім дитсадків та дві школи. У Пензі без опалення опинилися 42 багатоквартирні будинки та медичний заклад. Понад три тисячі мешканців 18 багатоквартирних будинків у Владивостоці залишилися без теплопостачання.
Мешканці мікрорайону Редукторний в Махачкалі навіть вийшли на протест, перекривши дорогу через постійні перебої з електропостачанням.
Що симптоматично – різко почалися перебої з опаленням і електропостачанням на окупованих, так званих нових, територіях Росії у Запорізькій та Херсонській областях й ніби еталонному Маріуполі, який посилено у звітах і медіа відбудовують.
І це лише вершина айсберга величезних проблем, які накочуються на росіян і виходять назовні крізь щільно зачищений інформаційний простір.
Адже система ЖКХ на Росії перебуває в жалюгідному становищі. Лише за офіційними даними, щоб втримати систему у робочому стані і частково її модернізувати до 2030 року, потрібно було вкласти 159,6 трильйонів рублів.
На госсовєте у 2022 році Путін анонсував «комплексну програму модернізації ЖКХ» на 5 років, хоча вже тоді урядовці жалілися, що дефіцит коштів на модернізацію становить 4,6 трильйони рублів.
Враховуючи, що вже зараз заміни потребують від 30,8 до 45,6% – більш ніж 900 тисяч кілометрів мереж. При цьому до «СВО» щороку поновлювалося менше 2,2% зношених мереж, а зношувалося як мінімум 3%.
Однак, з початком «СВО», пріоритети різко змістилися. Гроші вилітають у трубу війни. Війна в Україні для російського бюджету обходиться приблизно мільярд доларів на місяць. За ці кошти можна було модернізувати всі котельні в країні.
Але, не зважаючи на масові аварії, уряд ухвалив геніальне рішення – рекордно збільшити воєнний бюджет на 2024, звісно, за рахунок різкого скорочення соціальних видатків та урізання видатків федерального бюджету на ЖКХ.
Так, лише у 2024-2026 роках видатки бюджету на сферу ЖКХ скоротять на 57%.
А враховуючи те, що у «генерала Мороза» є важливий союзник – «генерал корупція», за словами фахівця у справі депутата Госдуми Алєксєя Журавльова: «причиною аварій не можна вважати морози…, які для країни точно не є аномальними», а ті, «хто підписував липові звіти, про те, що труби замінені і опалення працює», за красивим фасадом «потьомкінської дєрєвні», навіть у виставково-показовому Підмосков’ї прорвало труби і скоро зірве дах.
Схоже, як колись ВПК поховало совєцький союз, тепер ЖКХ заллє руїни Росії лайном і заморозить для красоти.
А так «все йде за планом». Цілі «СВО» виконуються. Просто нині Путін, «генерал Мороз» і корупція нещадно б’ють по своїх, звісно ж, щоб чужі боялися…
Юрій Сиротюк
