Ігор Лосєв
Читаючи коментарі в Інтернеті, я дуже дивуюсь, формується враження, що іде якась пропагандистська компанія проти захисту нашої Батьківщини. Всіляко клянуть ТЦК (котрі відповідають за мобілізацію і поповнення лав Українського війська), агітують за те щоб ухилятися від призову, уникати служби у війську і ніхто за цю відверто зрадницьку діяльність не карає.
Але чи варто дивуватися, згадаймо, хто в 2019 році з таким ентузіазмом підтримав Зеленського? Це були переважно ті, кому він обіцяв що ніякої війни не буде, що він зустрінеться з Путіним, подивиться йому в очі, вирішить усі питання, перестане стріляти і буде мир і тиша.
А тепер раптом він вимагає захищати Україну зі зброєю в руках. Вимагає надто лагідно, у зрілих державах під час війни так лагідно не вимагають, а використовують залізні лещата закону…
Ось тому і провалюється мобілізація, що ставить Україну на межу поразки. Чимало наших людей заявляють відкрито про категоричне небажання йти у військо (хоча вік і здоров’я дозволяють). Починаються абсурдні розмови: мовляв нехай спочатку до війська піде Павло, потім Петро, а тоді вже я… У країнах, що борються за своє виживання, такі розмови одразу ж жорстко припиняють, а у нас не реагують.
Деякі стверджують: а чому наші депутати не служать в ЗСУ?
Такі заяви мають підстави. Під час Першої і Другої світової війни десятки членів Британського парламенту добровільно відправлялись на фронт, понад 20 з них загинуло. А такий представник британської аристократії як Вінстон Черчилль (герцог Мальборо) брав участь практично в усіх війнах Британської імперії в ХІХ і ХХ століттях.
Справді, а де ж наші депутати? Наскільки мені відомо, з їхнього числа (понад 400) воювати пішло десь 5-6 осіб.
Деякі наші жінки криком кричать, що не можна брати до війська юнаків 18-20 років, бо це мовляв діти. Які діти? Це молоді люди, які за українським законом є повнолітніми, вони можуть одружуватися, мати власних дітей, вони мають всі права громадянина і повинні виконувати всі обов’язки…
Якщо, не дай Боже, переможе росія, усю нашу молодь, може, навіть з 16 років примусово відправлять завойовувати Польщу, Чехію, Балтію, Німеччину і кидатимуть українців на найнебезпечніші ділянки фронту, як казав радянський маршал Жуков під час форсування Дніпра в 1943 році: «Що більше їх (українців – І.Л.) загине, то менше потім доведеться засилати на Сибір». Тоді, як відомо, там загинула сила-силенна народу, переважно українців…
В Європі аристократія формувалася за принципом сміливості, звитяги на війні. А в Росії дворяни то були дворові люди, слуги бояр. Тому у цих російських дворян, на відміну від європейських лицарів, шляхти досі відчувається якийсь елемент холуйства. Досить подивитися на поведінку російського режисера Нікіти Міхалкова, який запобігає перед Путіним, принижується і вислужується. А колись його предки були наближені до московських царів…
Треба чесно сказати, що наша еліта в Україні породжена не військовою звитягою, а сумнівними бізнесовими оборудками. І нас не дуже втішить те, що в цьому сенсі ситуація в сучасній Європі не краще, ніж у нас.
Хоч би як там було, нині треба за будь-яку ціну встояли в цій війні. ЗМІ переповнені повідомленнями, як шалено тиснуть на українську делегацію на перемовинах у Саудівській Аравії.
Тиснуть лише на тих, хто дозволяє на себе тиснути. Ми повинні відкидати будь-який тиск і на пропозиції, що є шкідливими для нашої держави і нації відповідати твердим і рішучим «ні», не піддаючись психічним атакам Трампа – Путіна…
