Донецька область на рекламних проспектах і Донецька область в реальності – це два різні регіони. Путівник «50 кращих місць для сімейного відпочинку в Донецькій області» не розповість про бідність, безграмотність, алкоголізм, наркоманію, нелегальні роботи на небезпечних для життя людини об’єктах. Немає в цьому путівнику і даних про несанкціоновані гірничі роботи, які стали основним джерелом прибутку для більшості жителів і хорошим способом збагачення для чиновників Тореза – невеликого міста в Донецькій області.
Усім містом носяться величезні КАМАЗи. У цих автомобілях перевозять вугілля, яке видобувають на нелегальних міні-шахтах, які заполонили Торез і його околиці. У народі такі шахти називають копанками або дірками.
На стінах житлових будинків і магазинів рекламується найпопулярніший товар – вугілля. Десятки оголошень про продаж з номерами телефонів «прикрашають» депресивний і брудний Торез.
Подвійні стандарти – це звичайна практика для Донецької області. Торез не виняток. Відкриття та експлуатацію копанок офіційно ніхто не контролює – ліцензії, дозвільні документи на цей вид бізнесу отримати неможливо і дорого. Всі процедури з використання надр неофіційно контролює місцева влада Тореза – адміністрація та правоохоронні органи. Відкрити копанку не вдасться без виплати «данини» владі.
За словами одного з організаторів копанки, владі необхідно віддавати близько 40% місячної виручки. Часто адміністрація встановлює фіксовану суму незалежно від видобутого і реалізованого вугілля. З однієї копанки представник правоохоронних органів і чиновник з місцевої адміністрації в місяць можуть отримувати близько 5 тисяч доларів. Їхнє завдання – не втручатися в нелегальний видобуток вугілля та ігнорувати факт роботи контрольованої копанки.
За даними «Новости Донбасу» , в Торезі та поряд функціонує близько 500 нелегальних копанок. Виходить, що неофіційний прибуток місцевої влади може становити більше 2 млн. доларів на місяць. Це тільки половина загального тіньового обороту коштів – щомісяця на Торезький копанках обертаються десятки мільйонів доларів.
Процес відкриття копанки простий. Визначається місце, купується примітивне обладнання і роздаються хабарі. Загальна сума інвестицій в середню копанку – близько 200 тисяч гривень (25 тис. доларів США). Однак, «вугільні підприємці» стверджують, що можна вкластися і в меншу суму для первинної інвестиції.
1 тонна нелегального вугілля продається на чорному ринку за 100 доларів. У вантажний автомобіль вміщається 8-10 тонн – це денна норма роботи на копанці. Добовий план продажів дорівнює 800-1000 доларів. Далі ланцюжок дистрибуції триває – посередник перепродує нелегальне вугілля по 150 доларів і теж отримує прибуток.
Одну копанку обслуговує 8-12 чоловік. В основному, 6 осіб працюють в забої і 3-4 на поверхні. Зарплата підземних робітників – 160 грн. з кожної тонни. У день деякі підземні працівники отримують близько 1 тис. грн. Зарплата тих, хто працюють на поверхні – від 300 до 500 грн. в день. Розмір зарплати залежить від навантажень і зайнятості. Загальний прибуток власника копанки – 4-6 тис. доларів на місяць. Але цей бізнес не стабільний. Іноді місцева влада відбирає копанки на користь «своїх» «бізнесменів», іноді на копанках відбуваються аварії і доводиться закривати видобуток вугілля, бо в забої залишаються труп. Власники копанок зазвичай не бажають брати участь у розслідуваннях і виплачувати компенсацію рідним загиблих шахтарів.
Глибина середньої копанки – близько 200 метрів. Ні про який офіційний контроль техніки безпеки немає й мови. Хоча один із власників копанки, Олег, де побували «Новини Донбасу», говорить, що на нелегальних шахтах безпеки приділяється більше уваги, тому що «безперебійна робота – це гроші». Але часто власник копанки стикається з алкоголізмом робітників і це також впливає на процес видобутку. За словами місцевого журналіста Миколи Мулярчука, дитяча праця на копанках – звичайне явище. Він каже, що місцеві підлітки і навіть діти можуть підробляти на міні-шахтах. «Молодь Тореза вибирає важку робота на копанці, а не навчання. Гроші – важливіше », – каже 23-літній робітник копанки Руслан.
Популярність нелегального видобутку вугілля в Торезі поставила на межу виживання офіційні шахти, розташовані в місті. Місцеве населення прагне працювати в «дірках» через високі зарплати, незважаючи на відсутність соціального пакету і важкі, майже середньовічні, умови праці. Робота на офіційній шахті забезпечує зарплату в 3 тисячі грн. на місяць і наступні пенсійні виплати близько 1500-2000 грн. в місяць. «Дірка» дозволяє заробити 3 тис. грн. в середньому за 1 тиждень.
Тема легалізації або боротьби з нелегальним видобутком вугілля давно обговорюється в суспільстві. Але ставки настільки високі, що чиновники і правоохоронні органи не можуть собі дозволити однозначного вирішення цього питання – вони втратять надприбутки. Тому дірка завжди перемагала.
За даними донецького журналіста Олександра Міщенка, за копанки активну боротьбу ведуть комерційні структури, які опосередковано належать членам сім’ї нинішнього президента України Віктора Януковича. Тому у вересні Донецька обласна рада, якою керує колишній директор будівельної компанії старшого сина Януковича «МАКО» Федорук, затвердила новий порядок надання надр у користування області. Міщенко стверджує, що обласна влада створює основу для легалізації несанкціонованих вугільних виробок з подальшим встановленням контролю над цим видом нелегального бізнесу. «У тому, що нинішні копанки дістануться” сім’ї “, ніхто не сумнівається», – пише журналіст.
Проблема копанок – одна з ключових для Донецької області і одна з найбільш характерних – це і корупція, і влада, і мільйони доларів, і десятки смертей. Неможливість цивілізовано вирішити її демонструє громадянську відсталість донецького товариства, головними причинами якої є бідність населення і невгамовне прагнення місцевої еліти до збагачення. Замість зручної для всіх сторін концепції виходу з глухого кута, що виник з копанками, місцева влада воліє закривати очі на існування вугільних «дірок».
Олексій Мацука
Джерело: Новости Донбасса
