Вчора на Інтері розглядали наш законопроект 1768 щодо позбавлення ліцензії телерадіокомпаній, які повністю чи частково належать державі – окупанту. Звичайно, Інтер турбує своя доля. Мене теж запросили, однак, в мене виявились більш важливі справи, ніж участь в шуваловському цирку. Сьогодні подивився й переконався, що закон таки вкрай необхідний. Присутні підібрані були ідеально, така собі ідилія Льовочкіна. В чому нас лише не звинувачували – рейдерство, замах на свободу слова, намагання ввести цензуру. Інтер у нас виявляється найдемократичніший канал, і ще він суперпатріточний. А ми мало не посіпаки Путіна. Чорне дзеркало, одним словом…
Передача корисна хоча б тому, що тепер ясно, хто є хто. Представники Блоку Порошенка та БЮТ були категорично проти нашого законопроекту. Хоча, ще тиждень тому на раді коаліції підтримали його й пообіцяли проголосувати наступного сесійного тижня. Каплін і Шкрум у висловах себе не стримували. Я так розумію, що за цей тиждень пацани Льовочкіна “порєшалі вапрос”. Хоча деякі з присутніх в студії давно на зарплаті…
Не хочу влазити у суть навязаної Шуваловим суть псевдодискусії і находити якісь контраргументи – не люблю грати за чужими правилами. Питання з Інтером просте, як АК-47 – безглуздим є той факт, що на українському інформаційному просторі оперують компанії, які належать країні-окупанту. В США немає каналу Ірану чи Аль-Каїди. Під час II світової війни на території СРСР не транслювалося радіо Рейху. Окрім того, питання санкцій. Медіа – це великий бізнес. Аморально, коли прибутки з бізнесу в Україні отримує держава-окупант. Ці кошти потім йдуть на оплату найманців, боєприпаси, техніку.
Тому, є кілька питань до захисників Інтера. Чи готові ви сплачувати вбивства наших солдат? Кров мучеників Волновахи й Маріуполя, героїв АТО не мучить вас? Ви хочете прикрити це фіговим листком “боротьби за свободу слова” захищаючи канал, який 20 років обслуговував усі авторитарні режими в Україні? Ви вважаєте, Львочкіна взірцем демократичного політика? Може Вам в кремлівський опозиційний блок?
