Як відомо, пропаганда, – це продовження війни, а війна не вибирає засобів. В цьому нас усіх ще раз переконала московська анексія Криму та безсоромне перекручування фактів російськими засобами масової дезінформації. Дійшло до того, що російський представник в ООН Чуркін, не соромлячись, говорить неправду у вічі своїм колегам – представникам країн – членів Ради Безпеки.
Однією з основних тез путінської пропаганди є «бандерівська загроза» в Україні. Бандерівська, – в розумінні чогось антидемократичного, ксенофобського, несумісного зі свободою, людяністю і миром.
Причому, цю тезу підхоплюють абсолютно всі відгалуження російського імперіалізму, всіх його політичних кольорів і відламів: від необільшовицьких до монархічних. Працюють-бо на «Русскій мір»…
Однак, деякі ідеї українського визвольного руху, особливо в їх мистецькому оформленні, безсоромно експлуатувалися російськими політтехнологами протягом десятиліть. Особливо за кордоном, адже туди Кремлем кинуті мільярди доларів на створення собі «позитивного іміджу».
Для прикладу, розглянемо відому гравюру художника УПА Ніла Хасевича, де представники ОУН-УПА ведуть за собою інші поневолені народи на знищення тюрми народів – СССР. Ця листівка – мистецький вияв політичної концепції ОУН про солідарність усіх народів у боротьбі за власні незалежні держави. Згодом вона «матеріалізувалася» в створенні і діяльності Антибільшовицького Блоку Народів.
Більше того – гасло «Свобода народам! Свобода людині!» було ще й відображенням основних ідей Організації Об’єднаних Націй.
Можливо це й наштовхнуло російських політтехнологів в еміграції на створення «політичного плагіату». Втілювати його взялася емігрантська організація «Русские революционные силы» – грецьке відгалуження руху «младороссов», очолюване Алєксандром Казем-Беком. Після війни ця організація боролася проти режиму «чорних полковників», отже гасла Свободи та боротьби, запозичені в бандерівців, були тоді доречними. Недоречними, схоже, були визнані тільки гасла повалення СССР. Їх, як і українську символіку на прапорі, стерли і змінили.
Листівку-плагіат знайшов в одному російському еміграційному виданні професор Сорбони Володимир Косик.
Геннадій ІВАНУЩЕНКО
