Стаття Генерального секретаря НАТО Андерса Фога Расмуссена, яка вийшла цими днями у “New York Times”, підіймає питання взаємодії Росії та НАТО у протиракетній обороні. З огляду на геополітичне розташування України та можливі політичні наслідки такого рішення, Редакція “Українського погляду” підготувала та представляє Вашій увазі переклад усієї статті Генерального секретаря.
Від найпершого дня роботи в якості генерального секретаря НАТО, я ясно дав зрозуміти, що співпраця Росія-НАТО залишається справою стратегічної важливості. У нас спільні інтереси в галузі безпеки, і ми зіштовхуємось зі спільними викликами. Після саміту Росія-НАТО в Лісабоні рік тому ми пройшли довгий шлях у вирішенні завдання боротьби з новими загрозами за допомогою нового мислення.
Ми приносимо стабільність в Афганістан, і це перешкоджає потоку наркотиків з цієї країни, – разом. Ми боремося з тероризмом у наших містах і наших повітряних просторах – разом. Ми боремося з піратством біля Африканського рогу (регіон на сході Африки, в який об’єднують Ефіопію та країни, що знаходяться під її впливом: Джибуті, Еритрею та Сомалі; названий за подібністю обрисів на мапі регіону, який нагадує ріг носорога, що входить у Індійський океан і його моря – Червоне море і Аденську затоку. – прим. Український погляд)- разом. Це – співпраця вигідна для всіх нас. У Лісабоні ми також погодилися обговорити співпрацю в сфері протиракетної оборони.
Ракетна загроза, з якою ми стикаємося, є дуже серйозною, і вона зростає. Понад тридцять держав працюють над вирішенням проблеми створення новітніх (advanced) ракетних технологій. У деяких з них вже є балістичні ракети, які можуть бути забезпечені як звичайними боєголовками, так і зброєю масового знищення. Деякі з наших найбільших міст вже знаходяться в зоні дії цих ракет. Ось чому на саміті в Лісабоні Північноатлантичний альянс досяг угоди про розробку протиракетних технологій для захисту свого населення.
Поряд зі значним внеском США, низка союзників зробила важливі заяви, включаючи Туреччину, Польщу, Румунію, Іспанію, Нідерланди та Францію. Ці національні вклади будуть зроблені спільно під загальним командуванням НАТО і будуть мати єдину систему контролю, теж під егідою НАТО. Ключові елементи системи вже були успішно випробувані. До моменту проведення нашого саміту в Чикаго в травні 2012 року ми розраховуємо, що початкові компоненти системи вже будуть встановлені.
Система ПРО НАТО є сильною демонстрацією нашої солідарності в дії. Вона також демонструє силу трансатлантичних зв’язків між Північною Америкою і Європою. Наші 28 країн дійшли між собою згоди щодо оцінки значущості загроз і важливості спільної роботи над їх стримуванням. І співпрацюючи в рамках НАТО, а не працюючи поодинці, ми забезпечуємо створення набагато більш ефективної системи за набагато нижчою ціною.
Наше сприйняття загроз може зараз відрізнятися, але Росії теж можуть загрожувати балістичні ракети. Тому є сенс для співпраці в справі захисту від них, конструюючи і створюючи дві окремі системи з однією і тією ж метою. Це має сенс з практичної, з військової і з політичної точки зору. Це продемонструє раз і назавжди, що ми можемо створювати системи безпеки разом, один з одним, а не один проти одного.
НАТО і Росія провели багато дискусій на тему протиракетної оборони. Ми ясно дали зрозуміти, що наша протиракетна оборона не є спрямована проти Росії. Вона конструюється для захисту європейських країн в НАТО від загрози, що виходять від країн поза Європою; це оборонна система.
Союзники і НАТО в цілому зробили три практичні пропозиції, щоб розвіяти побоювання Росії. По-перше, ми запропонували прозорість в програмах протиракетної оборони, що забезпечується за рахунок обмінів даними в раді Росія-НАТО, яка є нашим майданчиком для політичного діалогу, і ми зробили постійне запрошення для російських експертів, запропонувавши їм аналізувати і спостерігати за тестами систем ПРО. По-друге, ми запропонували провести спільні польові навчання в сфері ПРО між Росією і НАТО в наступному році. І по-третє, ми запропонували створити два спільні протиракетні центри, один – для обміну даними і другий для підтримки планування.
Росія також заявила, що їй потрібні юридичні гарантії того, що система протиракетної оборони НАТО не є загрозою для неї. Насправді, коли НАТО і Росія підписали Установчий акт НАТО-Росія (NATO-Russia Founding Act) в 1997 році, ми погодилися з тим, що будемо утримуватися від загрози або застосування сили один проти одного. Тому гарантії вже існують більш як десять років.
Деякі з останніх коментарів президента Дмитра Медведєва про систему протиракетної оборони НАТО відображають неправильне розуміння цієї системи. В результаті, Росія хоче розмістити ракети в регіонах, що межують з альянсом. Подібні пропозиції відображають риторику минулого і не відповідають стратегічним відносинам НАТО і Росії, які вони погодилися шукати. Я, однак, задоволений тим, що Медведєв не закрив двері для продовження діалогу з НАТО з ПРО.
Співпраця в галузі протиракетної оборони може радикально змінити те, як НАТО і Росія дивляться один на одного. У XXI столітті конфронтація – це не варіант. Єдиний реальний вибір – це співробітництво.
За матеріалом New York Times
Переклад: Українська Інформаційна Служба
