Тарас Матвіїв: Мені не соромно, що не стояв осторонь тоді, шість років тому.

matviiv

Пам’яті Тараса Матвіїва…
Вчора 10 липня на Донбасі внаслідок мінометного обстрілу загинув Майданівець і Воїн Тарас Матвіїв з Львівщини. Йому назавжди буде 31...

– “Позицію, якою командував Тарас, в районі Троїцького, – атакували окупанти. Били зі 120 мм мінометів. Одна з мін потрапила в бліндаж, де було двоє вояків. Бліндаж загорівся і частково обвалився. Тарас першим кинувся на допомогу побратимам й витягнув двох своїх бійців назовні і відніс в безпечне місце. В цей час ще одна міна впала на позицію і осколками смертельно поранила Тараса.”

Світлий, інтелігентний, розумний з широкими непересічними поглядами і думками. Такі, як Тарас Матвіїв, дійсно мали потенціал змінювати Україну. І від розуміння безповоротної втрати дійсно найкращих Людей хочеться плакати…

Професійний журналіст, активний учасник Майдану, один з ініціаторів створення і координатор Пошукова ініціатива Майдану – волонтерської організації, яка після 20 лютого провела величезну роботу по пошуку зниклих. Саме вони організовували експедиції в усі ліси довкола Києва, обстежили цвинтарі, облазили каналізації, проривалися до моргів, писали численні запити до київського крематорію. Завдяки роботі Тараса і його друзів було встановлено місцезнаходження десятків людей.

107953276_3130394393708035_5574403478771097423_o
З початком війни Тарас став активним волонтером, допомагав Армії, боровся з незаконною вирубкою лісу. Був депутатом Жидачівської райради.

107065040_3130394790374662_8691432477933646255_o
Згодом добровольцем воював на сході у складі “Карпатської Січі”. Влітку минулого року закінчив з Львівську академію сухопутних військ ім.Петра Сагайдачного і вже як офіцер ЗСУ захищав батьківщину у складі 24 ОМБр.

matviiv2

matviiv4

Так писав Тарас про свій Майдан:

– Я не святкую день народження. Вже 5 років.
Відколи вкотре повернувся із друзями на майже зруйнований Майдан. 18 лютого. Того дня силовики і тітушки атакували мирний протест під ВР. Десятки людей загинули, серед них Топій, тіло якого ми опізнавали у центральному морзі кілька днів по тому і стриянин Корчак.
Це стало точкою неповернення. Тієї ж ночі ми виїхали потягом з Ходорова на Київ.
З цілковитим усвідомленням можливих наслідків: від арешту до ризику втратити життя. У майже кожного були саморобні броники і біти. Швидше для самозаспокоєння ніж для безпеки.
Вже надранок 19-того наша сотня була серед перших відчайдухів, що прийшли на підмогу і крокували Хрещатиком. Тоді ми ще не знали, що всього за день розпочнеться нова епоха в історії країни.
Через кров до обнови.
Ми не знали про стрільців Кусюка і Якименка, план зачистки «Бумеранг» і панічну втечу верхівки країни. Тоді ще були живі поет Сольчаник і мій земляк Точин, як і пів сотні інших чудових Людей.
Ми не знали про сотню зниклих і що невдовзі будемо групою ентузіастів їх розшукувати.
Кволі барикади із непотребу таки змогли витримати. Смертні люди стали безсмертними. А доти недосяжні зміни стали незворотніми.
..Відтоді мій ДН – це лише день спомину і подяки за всіх, хто пішли, і всіх, хто досі залишається поруч. ”

108181045_3130395217041286_8069021894103400110_o

Минулоріч до річниці початку Революції Гідності він написав:

– ” Мені не соромно, що не стояв осторонь тоді, шість років тому.
Мені не соромно за жоден день від 21 листопада й до 20 лютого 2014 року.
Мені не соромно дивитись в очі батькам загиблих і зниклих.
Не соромно за людей, що стояли праворуч і ліворуч у балаклавах і без. З палицями і без. В Києві чи будь-де. Що звертались до Христа чи Магомета.

107962449_3130395397041268_6122545597688199985_o

Повага. Рівність. Жертовність. Цього ніхто не забере. Як би не старались речники холуйських мас нівелювати, очорнити, стерти навіть згадку про здвиг Майдану. Смак стихійної свободи назавжди в’ївся в пам’ять.

107369297_3130396857041122_1694299720510037800_n
Ті, хто її скуштували бодай одного дня, вже не забудуть. Решті той смак нестерпний.
Коли ж мене запитає нащадок, що я робив у ті страхітливі миті, я знатиму що відповісти. Щонайменше – не стояв осторонь.

107574285_3130395657041242_2574729585962364526_n
Тож мені не соромно. А вам?”

matviiv3

Вічна пам’ять і шана Герою!

matviiv5

Джерело: Майдан 18-20 лютого. Як усе було.

Опубліковано Національна пам'ять.