Хочемо зазначити, що цього року громадськість в Україні та українці в діаспорі будуть відзначати 75-і роковини створення УПА й з цієї нагоди організовано Світовий ювілейний комітет, який очолює Голова Проводу ОУН Стефан Романів. При комітеті створено координаційну раду, до складу якої увійшли історики й дослідники Визвольного руху, з метою встановлення Лицарів хрестів заслуги та бойової заслуги (Золотого, Срібного, Бронзового) і вручення відновлених нагород їх нащадкам, а в разі відсутності таких – місцевим громадам.
Щодо Золотого хреста бойової заслуги 1-го класу, то цією нагородою було відзначено 40 повстанців, з них ідентифіковано тільки 23.
Історик Михайло Романюк у документальному збірнику “Федун Петро-“Полтава”. Концепція Самостійної України. Том 2” встановив 24-го Лицаря ЗХБЗ 1-го кл. старшого вістуна УПА “Комара” (Микола Литвинець) та подав його біографічну довідку. Проте М.Романюк не зазначив інформацію про його місце народження, терен служби в УПА, обставини загибелі.
28 квітня 2017 р. у Тисменицькій районній газеті “Вперед” ч.17 (7014) істориком-краєзнавцем Іваном Драбчуком опубліковане цікаве дослідження про бойовий шлях ст. вістуна УПА “Комара”, уродженця с. Тязів Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл.
Спогади самого “Комара”, написані ним під час перебування за кордоном, поміщені у Т.19 Основної серії “Літопису УПА”.
Зовсім недавно авторам даної статті вдалося віднайти у ГДА СБУ кілька архівних документів (як підпільних, так і радянських), які суттєво доповнюють викладений матеріал. Не будемо переповідати вже відомі факти, додамо лише невідомі.
Групу повстанців з ТВ-22 “Чорний Ліс”, яка мала відійти до американської зони окупації Німеччини (м. Реґенсбург, Баварія) в серпні 1947 р., за вказівкою провідника ОУН Карпатського краю полковника “Шелеста” (Василь Сидор), очолив поручник “Дзвінчук” (Іван Белейович), його заступником (командиром охорони) призначено сотника “Чорноту” (Володимир Чав’як) [після виконання завдання мав обов’язково повернутися до України – Авт.] та надано 8 досвідчених вояків: ст. вістун “Комар” (Микола Литвинець), вістун “Вихор” (Євген Остапович з с-ща Єзупіль Тисменицького р-ну), ст. вістун “Явір” (Микола Ліско з с-ща Журавно Львівської обл., 15.11.1947 р. відбився від групи [загинув або потрапив до чеського полону]), ст. вістун “Юрко” (Теодосій Бойко з с. Кип’ячка Тернопільського р-ну Тернопільської обл., 15.10.1947 р. потрапив до чеського полону), ст. вістун “Трясило” (Дмитро Шпільчак з с. Ямниця Тисменицького р-ну, у листопаді 1947 р. потрапив до чеського полону), вістун “Комар” (Василь Кострубій з с. Саджава Богородчанського р-ну, 14.10.1947 р. потрапив до чеського полону), ст. вістун “Гайворон” (Микола Босович з с. Тязів Тисменицького р-ну, 14.10.1947 р. загинув), стрілець “Федь” (Федір з с. Нивочин Богородчанського р-ну, 14.10.1947 р. відбився від групи, подальша доля невідома).
Зустріч кур’єрської групи на Захід з крайовим провідником “Шелестом” відбулася біля г. Заплата, на терені Перегінщини. Їм передано частину підпільного архіву та пошту для керівників українських закордонних центрів (ЗП УГВР і ЗЧ ОУН) й 7 серпня 1947 р. повстанці вирушили у далекий похід.
15 серпня у гірській місцевості Болехівського р-ну група зустрілася з шефом Головного військового штабу УПА майором “Лицарем” (Олекса Гасин) та провідником Дрогобицького окружного проводу ОУН “Нечаєм” (Іван Лаврів). Через кілька днів усі пішли на зустріч до референта пропаганди Проводу ОУН в Україні “Полтави” (Петро Федун), який на той час перебував на постої біля г. Парашка, на терені Сколівщини. “Полтава” також передав пошту для керівників ЗП УГВР і ЗЧ ОУН, а “Лицар” – зашифрований лист до Провідника “Бийлихо” (Степан Бандера).
Спочатку планувалося здійснити рейд через Польщу, але через проведення польською владою сумнозвісної акції “Вісла”, терен Закерзоння був переповнений військовими частинами та підрозділами органів держбезпеки, то ж було прийняте рішення переходити через Чехословаччину.
Через Закарпаття повстанці вирушили до радянсько-чехословацького кордону, який перетнули без пригод 28 серпня (за іншими даними – 7 вересня) 1947 р.
На терені Чехословаччини група дійшла без збройних сутичок аж до м. Банська Бистриця. Згодом, під час подальшого переходу й кількох збройних сутичок з чеськими жандармами, більша частина вояків, у тім числі й обидва командири, потрапили до чеського полону. Тільки “Комару” і “Вихору” вдалося пробитися з оточення й відірватися від переслідувачів. 3 грудня 1947 р. обидва перейшли кордон з Баварією й опинилися в американській зоні окупації Німеччини.
У 1948 р. “Комар” і “Вихор” відбули вишкіл Закордонних Частин ОУН для вояків, які мали бути скеровані до України. Але згодом “Вихор” був звільнений через хворобу (у 1950 р. виїхав до Америки, де був активним членом Об’єднання колишніх вояків УПА США і Канади, зокрема секретарем управи станиці ОКВ у м. Філадельфія, помер 8.05.1980 р. – Авт.).
На початку вересня 1949 р. до України, в Чорний ліс, прибула кур’єрська група ЗЧ ОУН, яку очолював “Комар” (на жаль, не вдалося встановити маршрут їх переходу – Авт.). З кур’єром “Ромко” (інші дані не встановлено, нар. 1922 р. у Львівській обл., загинув 12.12.1950 р. – Авт.) вони доставили організаційну пошту.
У листопаді 1949 р. кур’єри ЗЧ ОУН “Комар” і “Ромко” були присутні на зустрічі провідника Станиславівського окружного проводу ОУН “Дуная” (Богдан Трач) з провідником Лисецького районного проводу ОУН “Фарітоном” (Онуфрій Гречанюк) у Чорному лісі.
Упродовж зимового періоду 1949-1950 рр. “Комар” і “Ромко” перебували в бункері окружного провідника “Дуная”.
На початку травня 1950 р. кур’єри “Комар” і “Ромко”, у супроводі зв’язківців, з Чорного лісу перейшли в гори, на постій референта пропаганди ОУН Карпатського краю “Єфрема” (Степан Слободян), а через добу пішли на зв’язок до референта пропаганди Проводу ОУН в Україні “Полтави”.
Ось як охарактеризував “Комара” Головний пропагандист “Полтава” у своїй записці до сотника “Хмеля” (Степан Фрасуляк), датованій літом 1950 р.: “…Направляю у Ваше розпорядження друга “Комара”. Він старий різунець, гарний вояка, людина вірна, деякий час був за кордоном, виконував спеціальні завдання, навчений радист. Направляю його Вам, знаючи, що Вам люди потрібні. Якщо не залишите його в себе, то направте назад”.
На підставі рішення УГВР (підпільний український парламент) від 20.07.1950 р., ГВШ УПА (його організаційно-персональний відділ) видав наказ ч.1/50 від 28.07.1950 р., де зокрема зазначалося, що нагороджується Золотим хрестом бойової заслуги 1-го класу повстанець “Комар”.
На основі архівних документів (щоденних оперативних зведень відділу 2-Н УМДБ Станіславської обл. – Авт.) також встановлено обставини його загибелі:
3 лютого 1951 р. розвідувально-пошукова група (РПГ), яку очолював оперуповноважений Вигодського РВ УМДБ капітан Коваль, реалізуючи аґентурне повідомлення, біля 12.00 у с. Ангелівка Лолинської сільради Вигодського (тепер Долинського) р-ну, неподалік господарської будівлі лісника Михайла Пікало, виявила чотирьох підпільників і відразу відкрила вогонь. Підпільники, відстрілюючись, почали відступати. РПГ переслідувала їх упродовж 4-х кілометрів і під час перестрілки всі підпільники загинули. У вбитих оперативники вилучили: 4 автомати, 4 пістолети, дві гранати, 150 набоїв та різні оунівські документи.
Через кілька днів оперативники ідентифікували двох полеглих:
Шльомак Осип Романович – “Гамалія” (1928, с. Старий Мізунь Долинського р-ну). Референт СБ Вигодського районного проводу ОУН.
Комар Юрій Васильович – “Деркач” (1924, с. Слобода Болехівська Долинського р-ну). Керівник техзвена Вигодського районного проводу ОУН.
Встановити особи двох інших підпільників не вдалося (особа четвертого підпільника невідома й досі – Авт.). Третім загиблим був кур’єр ЗЧ ОУН “Комар” (Микола Литвинець) [подаємо коротку біографічну довідку – Авт.]:
Литвинець Микола Костянтинович – “Комар” (22.05.1923, с. Тязів Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. – 3.02.1951, с. Ангелівка Долинського р-ну Івано-Франківської обл.). Вояк УДП (1941-06.1943). В УНС з липня 1943 р. Перебував на вишколі у курені “Чорні чорти” ім. Коновальця (07.-11.1943). По завершенні вишколу, приділений до чоти “Славка”, яка відійшла до Чорного лісу. Вояк сотні Василя Андрусяка-“Різуна” (11.1943-1944), вояк куреня “Скажені” групи “Чорний Ліс” (1944-03.1945), стрілець ВПЖ куреня “Дзвони” ТВ-22 “Чорний Ліс” (03.-06.1945), ройовий куреня “Дзвони” (1945-1946), почет курінного Володимира Чав’яка-“Чорноти” (1946-08.1947). У скл. кур’єрської групи вирушив за кордон, на терені Чехії група була розбита, разом з Євгеном Остаповичем-“Вихором” пробилися до американської зони окупації Німеччини (08.-12.1947). Відбув вишкіл ЗЧ ОУН для вояків, які мали бути скеровані до України (1948). Керівник кур’єрської групи ЗЧ ОУН, яка доставила організаційну пошту з-за кордону до України (09.1949). Загинув у сутичці з опергрупою Вигодського РВ УМДБ. Стрілець (?), вістун (?), ст. вістун УПА (1.01.1947). Лицар Золотого хреста бойової заслуги 1-го кл. (28.07.1950).
Дмитро ПРОДАНИК,
Василь БЕЗБОРОДЬКО
