20.01.1961 – затриманням І. Кандиби розпочались арешти членів Української робітничо-селянської спілки (УРСС). Наступного дня 21 січня заарештовані Л. Лук’яненко, С. Вірун, В. Луцьків, О. Лібович. Згодом також взяли І. Кіпиша, Й. Боровницького. Вперше в Україні після Другої світової війни УРСС була створена як підпільна організація за принципом політичної партії. Виникла на Львівщині у 1959 за ініціативою уродженця Чернігівщини, юриста, пропагандиста Радехівського райкому Комуністичної партії Левка Лук’яненка та ще одного компартійного працівника Степана Віруна. Перші організаційні збори УРСС відбулися 6 листопада 1960 у Львові на помешканні І. Кандиби, на яких були присутні Л. Лук’яненко, І. Кандиба, С. Вірун, В. Луцьків та слухач обласної партійної школи М. Ващук, який, як пізніше виявилось, був стукачем. Незабаром група зросла до 10 осіб. Усі підпільники мали вищу освіту, більшість за фахом були юристами, а І. Кіпиш працівником міліції. Члени Спілки мали намір створити альтернативну КПРС організацію, яка мирними діями, ґрунтуючись на статтях Конституції СРСР (1936) та Конституції УРСР (1937) про право виходу союзних республік з Союзу, мала домогтися виходу України зі складу СРСР. На перших зборах обговорювалась програма складена Л. Лукяненком. В програмі задекларовано спадковість засад українського національно визвольного руху, в її основу покладено ідеї українського націоналізму М. Міхновського з намаганням поєднати їх із «справжнім» марксизмом, який нібито був дискредитований КПРС. На першому етапі планувалось ліквідувати цензуру, здобути демократичні свободи і політичні права, на другому – вихід України з СРСР шляхом всенародного референдуму. При обговоренні виникли заперечення, що програма базується на засадах марксизму-ленінізму, які сприймали не всі члени Спілки, тож було вирішено укласти новий проєкт програми. Ця спроба зробити мікс націоналізму й комунізму була наслідком особистого партійного досвіду й відповідно шаблону мислення сформованого внаслідок праці в компартійних структурах окремих ідеологів УРСС, але також і спробою використати марксизм-ленінізм як інструмент досягнення мети та, в разі потреби, як зброю на захист своїх ідей. Наступні збори мали відбутись 22 січня 1961, проте вже 20 січня розпочались арешти. Під час допитів Л. Лук’яненко рішуче відкинув звинувачення і заперечив склад злочину, посилаючись на статті Конституції. На це слідчий УКДБ капітан Денисов єхидно відрізав: «Конституция существует для заграниы». Львівський обласний суд на закритому засіданні 20.05.1961 за «зраду Батьківщини» засудив членів УРСС до тривалих термінів ув’язнення, а Л. Лук’яненка до страти, яку згодом замінили на 15 років тюрми. Хоч Спілка була не чисельна та проіснувала недовго, проте після придушення повстанського руху опору вона стала першою дисидентською організацією, яка виразно заявила про продовження боротьби (мирним шляхом) за здобуття самостійності та незалежності майбутньої української держави.
Зенон Боровець
