Українські та міжнародні експерти розповіли посольствам про безкарність воєнних злочинів в Україні

Матвійчук

11 листопада в приміщенні Українського кризового медіа центру правозахисники і автори закону про воєнних злочинців проінформували представників посольств і міжнародних місій в Україні про проблему безкарності за воєнні злочини в Україні та роль у її подоланні законопроекту р. н. 2689.

У вересні 2020 року законопроект було ухвалено в першому читанні. Однак наразі відбувається зволікання із його прийняттям та внесення правок, які фактично вихолощують текст законопроекту.

Автори законопроекту окреслили, які загрози криються за внесеними правками, а також закликали депутатів Верховної Ради якнайшвидше прийняти закон р.н.2689.

Головні тези спікерів:

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод:

  • “Верховна Рада України має нарешті ухвалити законопроект р.н.2689 та віддати борг людям, які вижили після воєнних злочинів, злочинів проти людяності й інших грубих порушень прав людини, які вчинялися і продовжують вчинятися на окупованих Російською Федерацією Криму і Донбасі”.

 Гюндуз Мамедов, заступник Генерального прокурора України:

  • “Наслідком недосконалості чинного Кримінального Кодексу України є те, що за весь період конфлікту в суді знаходиться всього два вироки за цією статтею та лише 20 обвинувальних актів направлено в суди. При цьому злочинів здійснюється набагато більше. Деталізація складу злочинів і їхня чітка регламентація в Кримінальному Кодексі є гранично важливою для забезпечення принципу невідворотності покарання та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні злочинів проти людяності.”

 Антон Кориневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим:

  • “Російська Федерація на системному рівні вчиняє воєнні злочини і злочини проти людяності в Криму: катування, насильницькі зникнення, незабезпечення права на справедливий суд, системний призов до збройних сил держави окупанта, переслідування кримськотатарських і українських активістів – це все лише маленькі підрозділи всього того, що Російська Федерація як окупант вчиняє в нашому українському Криму. Відповідно, українські правоохоронні органи і органи прокуратури повинні мати належний інструментарій для того, щоби могти на найкращому рівні належним чином притягати до відповідальності осіб, які вчинили ці злочини. А для цього, безумовно, нам потрібно, щоб у Кримінальний Кодекс України були внесені окремі статті про воєнні злочини і злочини проти людяності.
  • Цей законопроект про правосуддя, справедливість, кращі міжнародні стандарти. І його прийняття ще раз підтвердить, що цивілізаційно Україна є правовою державою, для якої верховенство права і невідворотність відповідальності за найтяжчі міжнародні злочини є не пустими словами, а принципами і цінностями.”

 David Donat Cattin, доктор юридичних наук, Генеральний секретар, Парламентарі з глобальних дій (PGA):

  • “Внесені поправки про скасування зворотної дії закону, а також виключення положення, яке вимагає при тлумачення статей Кримінально Кодексу про геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності та агресію брати до уваги чинне на момент вчинення діяння міжнародне право, можуть знищити всю архітектуру закону. Це ускладнить врахування інтересів жертв і переслідування осіб, які здійснювали злочини в минулому. Цілий звід законів міжнародного гуманітарного і кримінального права не ставить під сумнів питання зворотної дії кримінального законодавства. Україна має зобов’язання відповідно до міжнародних договорів, таких як Європейська конвенція з прав людини, які чітко визначають, що кожне злочинне діяння, здійснене на території держави-члена, криміналізоване згідно з національним законодавством або міжнародним правом. А воєнні злочини і злочини проти людяності криміналізовані міжнародним правом ще з минулого століття. Немає сумніву, що злочини, які були здійснені від початку збройного конфлікту на Донбасі і в Криму підпадають під тимчасову юрисдикцію українських судів. Тому новий законопроект не повинен містити жодних двозначних формулювань, особливо, що стосується зворотної дії закону.
  • Ще одне питання – універсальна юрисдикція. Це положення в національному законодавстві застосовується за залишковим принципом і передбачає переслідування за серйозні злочини поза межами країни вчинення цих злочинів. Чинне українське законодавство так само дозволяє органам прокуратури застосовувати принцип універсальної юрисдикції лише в крайньому випадку. Але на моє переконання це положення є зручним політичним рішенням і послаблює законопроект р.н. 2689.”

 Virginie Amato, регіональний координатор з Європи, Коаліція при Міжнародному кримінальному суді (CICC):

  • “Відповідно до міжнародного правосуддя, держави несуть головну відповідальність за покарання винних у злочинах проти людства і військових злочинах та забезпечення відшкодування жертвам. Тож прийняття цього законопроекту є першим важливим кроком у цьому напрямку. Приведення національного законодавства у відповідність до міжнароднародного гуманітарного та міжнародного кримінального права допоможе зміцнити внутрішню судову систему, повагу до прав людини та верховенство права в цілому. Україна взяла на себе зобов’язання перед ЄС, ООН, Радою Європи, що вона поважатиме права жертв на справедливе правосуддя. І зараз саме час, коли треба вживати термінових дій в парламенті. Дипломатія європейських країн має відігравати важливу роль, підтримуючи ухвалення цього закону.”

 Scott Martin, керуючий партнер, ТОВ “Дотримання глобальних прав” (Global Rights Compliance LLP), Послуги з міжнародних юридичних консультацій (International Legal Advisory Services):

  • “Виключення положення про командну відповідальність (йдеться про відповідальність військових командирів) із законопроекту вихолостить закон і призведе до повсюдної безкарності, а при розслідуванні злочинних діянь український суд може не виявити складу злочину. Таким чином, Україна не матиме прямої юрисдикції над цими злочинами. Україні треба взяти повну відповідальність за переслідування подібних злочинів на своїй території.
  • Щодо зволікання із ухваленням законопроекту. Міжнародний кримінальний суд може не справитися із тою кількістю справ, що надходитимуть з України. Фактично це означатиме безкарність для злочинців.
  • Цей законопроект дозволить українським слідчим органам допомагати Міжнародному кримінальному суду у виконанні його обов’язків щодо переслідування за міжнародні кримінальні злочини і притягнути більше злочинців до відповідальності, в тому числі злочинців вищого рівня.”

 Костянтин Задоя, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор законопроекту р.н. 2689:

  • Необхідно звернути увагу на питання амністії. Амністія не може бути поширена на міжнародні злочини, оскільки це є неприйнятним з точки зору міжнародного права.  Натомість чинне українське законодавство допускає можливість застосування амністії до таких діянь. Цей законопроект прямо забороняє здійснення амністії воєнних злочинів і злочинів проти людяності.
  • Те, що законопроект чітко визначає які діяння є міжнародними злочинами і встановить за них відповідальність, унеможливить в подальшому викривлене застосування положень майбутнього закону про амністію. Тобто законопроект сприяє досягненню цілей не лише в найближчій перспективі, але й більш віддаленій.”

 Олександр Грищенко, колишній незаконно утримуваний:

  • “Я народився 21 серпня, але 13 листопада я святкую свій другий день народження. Бо саме 13 листопада 2014 року мені вдалося вижити після смертного вироку. За кілька годин до фізичного знищення, яке повинно було виконане шляхом закидання гранат у підвал, де ми знаходилися, нас встигли звідти витягти.
  • “Воєнні злочини”, “злочини проти людяності” можуть звучати трохи абстрактно. На жаль, мені довелося пройти через пекло полону і бачити це все на власні очі. За абсолютно абсурдними звинувачення я був схоплений на вулиці, кинутий у підвал, був підданий знущанням, катуванням. Я бачив, як людину жорстоко закатували насмерть лише за фразу про те, що вона підтримує єдину Україну.
  • За різними підрахунками в полоні зараз знаходиться сотні українських патріотів, військових. Через такі катівні і підвали пройшли приблизно тисячі людей. Тому я глибоко переконаний, що прийняття закону р.н. 2689 повинно стати найбільш пріоритетним питанням для наших законодавців. Тому що, по-перше, відсутність такого закону вселяє відчуття безкарності, по-друге, ухвалення закону буде елементарним актом справедливості для тих людей, які пережили це пекло і, на щастя, залишилися живими.”

 Вікторія Мозгова, помічниця голови Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності:

  • “Зараз ми маємо 123 правки, які стосуються, зокрема, скасування  універсальної юрисдикції, відповідальності командирів та інших керівників, переслідування за злочини минулого. Але без цих положень законопроект буде абсолютно вихолощений.
  • Ми спостерігаємо, як деякі положення стають предметом політичних маніпуляцій. Відбувається розповсюдження неправдивої інформації про цей законопроект, буцімто закон зашкодить нашим військовим. Натомість опоненти законопроекту не говорять наскільки важливо прийняти цей законопроект, щоби Україна могла розслідувати воєнні злочини, співпрацювати з Міжнародним кримінальним судом і довести всьому міжнародному співтовариству, що ми дійсно в цьому зацікавлені.
  • Цей законопроект спрямований на підтримку військових і цивільного населення. Він не порушить права наших військовослужбовців. Навпаки, закон допоможе людям, яких катували і переслідували на Донбасі, відстояти своє право на справедливість. На жаль, зараз наші правоохоронні органи і суди нічого не можуть вдіяти із такими злочинами. Ми не можемо покарати тих, хто вчинив злочини проти наших громадян.”

 Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності:

  • “Робоча група секретаріату, а також представники громадськості працюють над тим, аби ми якомога швидше дійти компромісу по ряду питань. До грудня ми плануємо розглянути ці правки і обговорити із фракціями. І приблизно в середині грудня бачимо можливим винести законопроект на голосування в залі Верховної Ради.
  • Від мене особисто, як від голови Комітету, і від моїх колег, хочу підкреслити особливу роль активних представників громадянського суспільства і міжнародних партнерів у підтримці цього законопроекту. Тому звертаюся з відповідним проханням публічно підтримати законопроект, що буде допрацьований, звернутися до очільників фракцій, аби вони підтримали ухвалення законопроекту в цілому.”
Опубліковано Громадське життя.