Чергова зустріч проекту “Чаювання Вільних” зібрала митців “Музичного Батальйону”, які розповіли, чому так важливо розвивати саме українську культуру та як за допомогою музики перемогти у війні.
“Пісня – це зброя. “Музичний Батальйон” регулярно їздить на Схід до наших військових, піднімає бойовий дух, організовує заходи на Одещині та в інших регіонах, де люди взагалі ніколи не чули української, якісної музики. Популяризація української музики повинна бути державною політикою в сфері культури. Якби саме такий підхід до творчості і до пісні превалював у музичній сфері, цілком можливо, що не було би війни, адже люди, які мають власну пісню, власну культуру – вже є належними до Нації, розуміють, що є їхнє”, – зазначив Сергій Кузан, заступник Керівника Проводу “Вільних Людей”.
“Музичний Батальйон” – це потужна команда, яка основні зусилля спрямовує на роботу на Сході, там, де знаходяться українські війська. За словами Валерія Суботіна, музиканти також протягують руку державним органам на Донбасі, тримають на належному рівні моральний дух військ.
Сергій Файфура відзначив: “Зрозумілим є вектор нашого розвитку як Нації. А ось говорячи про пісню, ми повинні розуміти, що через неї зберігається історія і культура. А тут виникає дуже важливе запитання: якщо у правильному напрямку буде розвиватися національна традиція, ми зможемо у правильному напрямку влаштувати життя. Їдучи на Схід, де хлопці воюють, не варто везти туди слізливі пісні. Має бути позитив, оптимістичний посил. Слід ретельно добирати слова, і тоді гарматні ядра будуть летіти якраз у той бік, в який потрібно”.
У нинішньому форматі війни українцям бракує правильності ідеології – ідеології музичної, на яку направлені пісні.
“Ми 26 років жили з ідеологією, що на нас ніхто не нападе, а Збройні Сили вчились оборонятись і не нападати. Тому ось тільки після 2014 року ми навчилися святкувати власні перемоги. Я не проти Крут, Базару, Берестечка, Бродів. Але якщо військовики будуть приводити курсантів тільки на ті місця, де ми зазнали поразки, то ми свідомо виховуємо націю переможених, а не переможців. Грюнвальдська, Конотопська битва – ось те, що має святкуватися на державному рівні. Жодна перемога Хмельницького над поляками не святкується. І це соромно”, – говорить Василь Лютий.
Митці відзначили, що вірять в Україну, в потужний потенціал громадськості, що прокинулась і йде до мети. А найближча мета українців – це перемога!
