І м’ячем, і мовою!

1624387137-5927

Національна команда України увійшла до вісімки найсильніших збірних континенту.

Якщо б перед стартом європейської першості нам запропонували б такий вислід – ми б сприйняли це з вдячністю і неабияким фурором. Хто знається глибше на грі мільйонів, одразу виокремить для себе неабиякий кадровий дефіцит. Із таким складом нам важко було сподіватися на вихід із групи. Що, зрештою, й підтвердилося. Ми поступилися Нідерландам та Австрії. Ледве втримали перемогу над Македонією. Відверто, було навіть трохи соромно, коли нашим тряслися коліна перед командою, «зіркою» якої був майже сорокарічний Горан Пандєв. Навіть один із лідерів збірної Руслан Малиновський, який виступає в Італії, не реалізував пенальті. А хвалений-перехвалений Циганков із надвигідної позиції не влучив у «брамку». З тяжкою бідою ми вимучили ту перемогу, яка, завдяки вдало складеним для нас пазлам в інших поєдинках, стала вирішальною і зумовила вихід до наступної стадії турніру.

На що могла сподіватися команда, яка в груповому турнірі здобула лише одну вікторію, та й ту над аутсайдером, якого вважали найслабшим з-поміж усіх? Але нам далі таланило. При всій повазі до збірної Швеції, вона була найбажанішим суперником для нас. Так і сталося. Цікаво, що саме завдяки шведам, які взяли гору над поляками, ми продовжили боротьбу.

Як це часто буває в футболі, про вдячність збірна України забула. Ціною величезних зусиль, травми Беседіна, тренерського хисту Шевченка ми здолали цей бар’єр. Доля усміхнулася вихованцю черкаського футболу Артему Довбику, який на останніх хвилинах додаткового тайму вельми майстерно вколотив м’яч у ворота опонентів. Гравець умить став популярним не тільки в Україні. Вже наступного дня ним зацікавилися італійський «Торіно» і іспанський «Реал Сос’єдад». Цінник нападника нині становить один мільйон євро, але «Дніпро-1», кольори якого захищає Артем, відпустить гравця не менше, ніж за п’ять мільйонів. Згодом про готовність покликати Довбика під свої прапори заявив й бельгійський «Гент», гравцем якого є Роман Яремчук.

Очевидно, що львів’янин залишить клуб. Вдала гра Романа на турнірі посилила увагу до нього провідних клубів. Найпевніше, далі він гратиме в Лондоні, за «Арсенал». Саме Яремчук, Ярмоленко, Бущан, Матвієнко, як на мене, «тягнули» команду на Євро-2020. Відрадно за Ярмолу. Скільки критичних стріл в його бік летіло: старий вже для футболу, не має практики в англійському «Вест Гемі» і таке інше. Андрій же, як справжній професіонал, довів усе й усім. Беззаперечний вожак збірної!

Окремо про Зінченка. Хвалений-перехвалений. Його помилки були вирішальними у грі з голландцями, він не витримав лінію, коли забивали нам другий гол англійці. Виняток, гра зі шведами. Гол і пас на Довбика. Браво! Але це надто мало від гравця, якого возвели до вершин месії. Занадто. Складалося враження, що увага українських ЗМІ більше прикута до Олександра і його вагітної дружини, журналістки Влади, ніж до збірної. Ми звикли все міряти по Лобановському. Невже забули, що уславлений тренер і близько не підпускав до команди жінок, тим паче вагітних?

Тріумф над шведами створив неабиякий ажіотаж. Перейнялися навіть далекі від футболу люди, які, з якогось дива, вирішили, що нам під силу здолати Англію. Долучився президент Зеленський. Анонсував якийсь флеш-моб. Усім відомо, що за ним лише золоті верби ростуть, де і чого б він не торкався.

Навіть церква, з якогось дива, не оминула цю подію. Прикро, що деякі патріоти прирівняли матч супроти Англії з національно-визвольною боротьбою! Навіщо?! З якого дива?! Якби не знав їхню віддаленість від справжнього стану справ у футболі, то запідозрив би в їхньому чині щось не ладне.

Тільки невиліковний мрійник міг сподіватися на тріумф супроти англійців. Зараз вони в когорті найсильніших. Рівна за складом команда, в якій по декілька рівноцінних замін на кожну позицію. Та ще й волею календаря англійці груповий турнір провели у себе на Батьківщині, а ми налітали 9 тисяч кілометрів! Маючи вельми скромний склад, ми ще й не могли порівнятися із суперником фізичною готовністю. Треба наголосити, що наша перемога над шведами вважалася футбольною сенсацією. Щодо Англії, то пригадався відомий віц, коли такий собі Місько вийшов з лопатою супроти німецького танка. І тут жодних перебільшень.

Попри все, ми в когорті восьми найсильніших на континенті. Раніше за нас вибули з турніру Нідерланди, Португалія, Німеччина. На аренах Європи лунав український Славень, «Червона рута», патріотичні гасла. Чимало фанатів інших збірних нам підспівували вже світової слави хіт про кремлівського «ліліпутіна». Ми – велика Нація! Бо всюди, де б не грала збірна, були українські фанати. З усього світу! В національних кольорах, вишиванках! В умовах пандемії їм доводилося долати чимало перешкод, не лише територіальних і фінансових.

Збірна України єднає! Не рік і не два її поєдинки підтримують українці з Канади, США, Австралії, Великої Британії, Німеччини та багатьох інших країн. Вони створили клуб фанатів. Нехай з акцентами, але послуговуються українською мовою. Було б добре, ба більше, навіть має так бути, щоб солов’їна звучала зсередини національної команди! Вона, бо, Української нації! Хлопці мають це усвідомити.

З’ясувалося, що Андрій Ярмоленко з Чернігова легко і красиво говорить українською! Так само Руслан Малиновський, родина якого добре знана у Житомирі виконанням українських пісень! А Георгій Бущан! З Одеси! Але ж як спілкується! Артем Довбик. Батьки, дружина… Вони у переможну ніч із Черкас зверталися до України українською! Тоді в чому річ, хлопці?! Допоки?! Ви ж з українських міст і сіл! Не з Тамбова, Саранська чи ще якоїсь Кацапєтовки! Тим паче, що то ворожий до нас народ, «язик»! Співаєте ж, що ви козацького роду!

З якого дива про нас мають писати європейські газети, що є ми унікальною і єдиною збірною, яка не послуговується мовою своєї країни? Невже Андрієві Шевченку, який вкотре довів свій високий професіоналізм у футболі, не соромно, що в Італії, країні, яка його вельми поважає, публікують статті із наголосом, що Шева не знає рідної мови? Як ми можемо доводити, що то не справа москалів мапа на футболці України і гасло «Слава Україні! Героям слава!», а разом із тим послуговуватися їхнім «язиком»? Цілковитий абсурд!

Андрій Шевченко – беззаперечний наш авторитет як футболіст, тепер і як тренер. Бо не кожному вдасться такий результат за неабиякого дефіциту кваліфікованих виконавців. Так само, як ставить гру команди, як обирає тактику і налаштовує гравців, Шева має раз і назавжди визначитися з мовою в команді. Мовою країни, яку репрезентує збірна, честь якої вони захищають. Ніхто не закидатиме за «суржик» на початках чи щось інше. Тоді не буде жодних бар’єрів між уболівальниками і гравцями. За такого розвитку подій зможемо сягнути ще більших висот. І не лише у футболі. Бо гра ця давно переступила межі спорту.

Вірю, не за горами нові здобутки, нові перемоги!

За Україну! За честь! За славу! За народ!

Григорій Жибак

Опубліковано Громадське життя.