П’ять років минуло від дня загибелі Бориса Нємцова, борця за демократичні свободи, права людини, щирого друга України. Вбивство здійснено біля стін Кремля, що може свідчити про сплановану операцію, цинічну демонстрацію можливих наслідків для активних лідерів протистояння нинішньому режиму.
Замовники вбивства не названі і навряд чи будуть знайдені при нинішній владі. Своєрідним маркером у справі Нємцова є нагородження сенатора Сулеймана Геремєєва орденом «За заслуги». Близький родич сенатора Руслан Геремєєв оголошений у розшук за підозрою в організації вбивства Нємцова, а сам сенатор мав зв’язок з виконавцями вбивства. Звісно у слідства руки не дійшли до Руслана Геремєєва, який зник, за чутками виїхав за кордон. Указ про нагородження Сулеймана Геремєєва Путін підписав 27 лютого, день у день на п’яту річниці вбивства Бориса Нємцова.
Постійні зачистки місця вбивства на Москорєцькому мосту від вінків, квітів, які приносили люди, протидія встановленню будь-яких пам’ятних знаків , пов’язаних з іменем Нємцова, показують ставлення влади до полум’яного борця за свободу, демократію, справедливість.
В суботу 29 лютого у Москві відбулась хода в пам’ять Бориса Нємцова (марш Нємцова), в якій взяли участь різні політичні сили, громадські об’єднання, окремі групи населення. Люди йшли з плакатами «Войны. Воровство. Политические Убийства. Терроризм, Инфляция. Нищета», «Свободу политзаключенным», «Сначала украли у нас пенсии, потом выборы, а теперь конституцию», «Я увольняю Путина», «Хватит врать и воровать», «Цинизм и жестокость – главные проблемы России», «За Россию без произвола и коррупции».
Поле для протесту в Росії настільки звужене, громадська активність так затиснута, що марш Нємцова є нібито ковтком свіжого повітря в атмосфері, просякнутій чадом лицемірства, брехні, суцільних застережень. Люди йшли з транспарантом проти будівництва метро під їхнім домом, із закликами до взаєморозуміння між гетеросексуалами і ЛГБТ-спільнотою, загальним лейтмотивом була свобода для політувязнених.
Для українців хода була даниною вдячності і поваги до великого друга України Бориса Нємцова, уособлювала підтримку боротьби народу України за незалежну, процвітаючу, суверенну, цілісну Україну. Драйв викликало гасло на жовто-синьому тлі «Крим наш» (в українській транскрипції).
До українського прапора підходили люди зробити фото, висловлювали підтримку Україні, хіба що до початку ходи застерігали від можливої реакції охоронців. Учасники маршу були одностайні у підтримці революційних змін в Україні і всі давали настанову: «Не піддаватися Путіну».
Над колоннами майоріли два українських прапори, які надавали ході особливого емоційного забарвлення, були символами українського духу.
Валерій Семененко
Москва, 29 лютого 2019 р.
