Брехня про Супрун і брак журналістської етики

suprun-london

Журналістcька етика в Україні чи брак її

Як кажуть у нас, брехня пішла по селу. На екрані передачі “Зашквар Недєлі” на каналі телебачення “Свободный” один журналіст на прізвище Влад Сидоренко розмовляє з другим журналістом, сьогодні народним депутатом від Партії Президента, Олександром Дубинським. Розмовляють мовою окупанта. Суть розмови:

Обговорюється з певною дозою насмішки недавня заява колишньої в.о. Міністра охорони здоров’я України Уляни Супрун, що МОЗ “рейдернули”, тобто захопили люди теперішнього Прем’єр – міністра Олексія Гончарука, які звільнили заступника Уляни Супрун, Артема Янчука, а поставили корупціонера, що працював при колишньому міністрі Раїсі Богатирьовій (сьогодні вона під арештом, тривають слідчі дії. – АЛ). Так звані журналісти говорять, що Супрун виявляється заступається сама за корупціонера. Кажуть, Артем Янчук дуже цікава людина , права рука колишнього міністра юстиції Петренка, фактично його особистий юрист, а раніше, до 2014 року, був заступником голови Укрдержреєстру, зберіг своє місце і після революції, бо його сховали, щоб він не потрапив під люстрацію. У Артема Янчука є дружина Тамара Мазур, яка була заступником міністра культури Євгена Нищука. Вони обоє замішані в скандалі про дозволи на забудови в історичній частині Києва. В Артема Янчука є тато Олесь Янчук, поважна людина, яка знімає кіно. Останній його фільм “Таємний щоденник Симона Петлюри” з бюджетом 48,000,000 гривнів з яких 24,400000.00 гривнів дав Український конгресовий комітет Америки, де Уляна Супрун є дійсним членом ще з 90 років. Тобто вона дала ці гроші ! Кажуть, бачимо ланцюжок: Артем Янчук-Олесь Янчук-Уляна Супрун-УККА. Але це ще не кінець. Улюбленим актором Олеся Янчука є Євген Нищук, в якого заступником працює невістка Олеся Янчука – Тамара Мазур, яка власне і замішана в схемі одержання дозволів на забудови в історічній частині Києва. Тобто сама Уляна Супрун через свій фонд в УККА спонсорує корупцію.

Та ж треба було перевірити бодай очевидні факти!

Кінорежисер, Генеральний директор Національної кіностудії імені Олександра Довженка і Голова Спілки кінематографістів України, Народний артист України Олесь Янчук немає жодного відношення чи споріднення з Артемом Янчуком! Уляна Супрун немає жодного відношення до фільму “Таємний щоденник Симона Петлюри”! Але цих пов’язань було потрібно для поширення брехні.

Коротка правда: Режисер Олесь Янчук робив не один, а чотири фільми спільно з УККА і всі вони про білі плями української історії, спричинені радянською владою. УККА влаштовувало фонди з збірки серед патріотичних українців США і Канади. Частка УККА не була такою великою, може двадцять відсотків. Все відбувалось згідно з законодавством США і України. При чому тут зовсім не причетні Уляна Супрун і Артем Янчук, які не мають жодного відношення до режисера Олеся Янчука.

Брехня дуже дешева і з прицілом , бо інформацію було і є дуже легко перевірити. Тут не могло бути просто помилки. Це вказує не на рівень журналістів, бо ці особи не можуть вважатися дійсними журналістами, вони просто аферисти. У Західному світі така брехня карається бодай збитками, бо тут легко довести тенденційність. Якщо Україна, а разом з нею Президент Зеленський, який хіба відповідає за своїх людей, не зроблять висновків та не притягнуть винних до відповідальності – то це буде дуже промовистим не тільки для суспільства України, але для цілого світу. Сьогодні скандал не заховаєш. Тобто брехня не пішла тільки по селу. Правда піде по всьому світу.

Як для мене тут ще один урок і він, мабуть, важливіший чим очорнення колишнього в.о. міністра Уляни Супрун, чи режисера Олеся Янчука, чи навіть колишнього Міністра культури Євгена Нищука, а також організацію УККА яка має бездоганну репутацію в США. Тут також несуттєві обидва брехуни і блазні Сидоренко та Дубинський.

Тут урок для адміністрації Президента — власно проголошеного анти-корупціонера та для журналістської професії в Україні.

Основна проблема з журналістикою в Україні, це пов’язаність дуже багатьох журналістів, котрі проголошують себе чесними та незалежними, а насправді служать олігархічним кланам починаючи з того, що велика більшість засобів масової інформації в Україні є власністю олігархів. Подібний іспит тут і для Президента Зеленського. Як слуга народу на екрані, він був залежним від олігарха Ігоря Коломойського, людини щонайменше з поганою репутацією, а може і набагато гірше. Засягніть оцінку про нього у Міжнародному валютному фонді чи в Міністерстві юстиції США. Чи Президент Зеленський сьогодні дійсно слуга народу чи слуга Коломойського? Час Зеленському закінчити з Коломойським.

Можна закінчити словами невідомого мислителя, “бреши але міру май”.

Ця пропозиція не для двох згаданих “журналістів”. Сьогодні у державі Президента Зеленського пропозиція для усіх. Україна не вийде до нормального демократичного світу, коли її так звані журналісти чи реформатори керуватимуться брехнею.

20 жовтня 2019 року Аскольд С. Лозинський

Опубліковано Громадське життя.