30 червня українці відзначають річницю Акту відновлення Української держави, проголошеного Організацією Українських Націоналістів (бандерівців) у 1941 році у Львові, та річницю від дня народження Головного командира Української Повстанської Армії, генерала Романа Шухевича – «Тараса Чупринки».
Минулого року 75-річницю Акту відзначали на державному рівні, цього так відзначають і 110 років від дня народження Романа Шухевича. Це красномовно свідчить – Україна чітко і безповоротно стала на шлях вшанування своїх справжніх державницьких традицій і національних героїв, героїв українських, а не тих, кого десятиліттями нав’язувала нам радянська й російська влада.
Не випадково, що саме незадовго до 110-ї річниці від народження Шухевича його іменем було названо проспект у столиці, який до цього року носив ім’я радянського ката, генерала Ватутіна, знищеного вояками УПА, якою і командував Шухевич. Тепер цей проспект з’єднується з проспектом іншого керівника українського національно-визвольного руху 30-50-х років 20 ст. – Степана Бандери. До речі, і цей проспект донедавна мав окупаційну назву – проспект Московський.
Те, що Україна позбувається моторошних тіней часів радянсько-російської окупації шляхом безкомпромісної боротьби з окупантом в зоні АТО, шляхом увіковічення національних героїв замість героїв «руского міра», шляхом відзначення ключових дат з історії визвольного руху на державному рівні, говорить про беззастережне усвідомлення українцями себе як власне українцями, усвідомленням своєї власної історії, усвідомлення, хто є союзником,а хто – ворогом.
І не дарма нинішня визвольна боротьба проти російської агресії відбувається під гаслами ОУН і УПА, відбувається з іменами національних героїв на знаменах і з незмінними «Україна – понад усе!» в серці.
Провід ОУН(б)
