150 років тому:
14.11.1873 – у с. Перемислів на Львівщині народився Макарій Каровець (в світі Михайло), ЧСВВ, священник УГКЦ (1898), публіцист, редактор, письменник, науковець. До Чину святого Василія Великого вступив 1891, вічні обіти склав 1896. Душпастирське служіння розпочав у Дрогобичі (1901). Під час Першої світової війни капелан УСС та УГА (1918-1920). При відступі УГА з Наддніпрянщини в Галичину, усвідомлюючи брак священників на землях Великої України, залишився на території зайнятій більшовиками, проте радянського громадянства не прийняв. Служив у східному та латинському обрядах (біритуаліст) у парафіях Кам’янецької дієцезії Римо-Католицької Церкви (Жмеринка, Могилів-Подільський, села Озаринці, Браїлів). В сповненні душпастирських обов’язків зазнавав постійних утисків радянського режиму. На підставі австрійського громадянства 1929 депортований за межі СРСР. Після виїзду до вільного світу уклав для Ватикану детальний звіт про переслідування за віру в УСРР. У 1930-х перебував у василіанських монастирях Львова, Краснопущі, Варшави. Провадив історичні дослідження, зокрема видав фундаментальну працю у 4-х томах «Велика Реформа Чина св. Василія В. 1882 р.» (1933-1938). Редактор часопису «Місіонар» (1933-1935). Перед війною ігумен монастиря у Бучачі. З початком німецької окупації переїхав до Братислави. Помер у м. Братислава, Словаччина 1944.
