Вогняний вал під Мальмезоном, Зеєловим та Пісками

 

У фільмі “1917” його оскароносні оператор та візуальщики блискуче показали глядачеві елемент Великої війни, добре відомий всім її дослідникам.

Німецькі фортифікаційні споруди.

Британці, які тільки-но повилазили зі своїх щурячих нір і потрапили до покинутих супротивником позицій, були вражені витвором німецького воєнного мистецтва.

У жовтні 1917 року під Ла-Мальмезоном французи випустили 68500 тонн снарядів за 6 днів артпідготовки – тонна на день на кожен метр фронту. Результат – лише 1500 метрів просування за день.

16 квітня 1945 року артилерія Жукова випустила 1 млн. 236 тис. снарядів по оборонцях Зеєловських висот (найбільший огняний вал за всю війну). Проте взяти їх до настання ночі “великий” полководець так і не зміг. “Ніч проти 16 квітня була ніччю приниження для Жукова” (Е.Бівор).

Хвилі вогняних валів часом розбиваються об майстерно споруджені хвилеломи.

Наша оборонна промисловість неспроможна виготовляти озброєння у кількості, достатній для встановлення вогневого паритету з росіянами. Ми просимо артилерію у Заходу. Зокрема, Panzerhaubitze2000 у німців. Може варто також попросити у них допомоги у мистецтві фортифікації? Адже бетону й арматури у нас поки що не бракує?

Опубліковано Блоги.