Вершина хамства

Йосиф Сірка

Кажуть, що вершиною хамства є, коли хтось вам перед дверима помешкання, чи хати випорозниться і подзвонить, чи постукає у двері і попросить туалетного паперу. Але вершину такого хамства перевершили 148 депутатів ВР України, які звернулися до Польського Сойму, щоб той визнав братовбивчу війну між поляками та українцями на Волині, яка в той час входила до Польщі, ґеноцидом поляків, скоєний уkраїнцями. Це, певно, ті самі „депутати” (я дуже сумніваюся у леґітимності таких депутатів), які не визнають Голодомору понад 10 мільйонів українців, які готові хоч зараз віддати Україну у московське кріпацтво, яких Україна цікавить лише настільки, наскільки можуть наповнити свої кишені та закордонні рахунки.
Дуже влучно їх „оцінив” перший президент незалежної України Леонід Кравчук, який першим з-поміж політиків правильно визначив характер отих 148 суб’єктів владної коаліції. Після того, коли він зазначив, що це нечуваний крок у міжнародних стосунках, щоб депутат від одної країни просив визнати іншу країну злочинцями власних членів нації, він зазначив:
«А тому маю всі підстави оцінити дії 148 “послушників”, як антигромадянский антинаціональний крок, що можна прирівняти до національної зради. Хочу нагадати, що більшість із 148 підписантів проіґнорували одну з найбільших трагедій в історії України – Голодомор, як злочин геноциду проти мільйонів громадян України» (Л.Кравчук, Чому і коли політики стають зрадниками національних інтересів, УП, 18.7.13).
Щодо Кравчука, то можна бути невдоволеним стосовно його політичних кроків у минулому, але щодо його ставлення і оцінки отих 148 зрадників українського народу, то з ним можна 100-відсотково погодитись.
І де тут дії таких „небезпечних” націоналістів, де слово діаспори, яка щомісяця мільярдами підтримує українську економіку?! Чому опозиція не зуміла досі оприлюднити імена і фото тих зрадників України, які за українські ж гроші займаються антиукраїнською пропаґандою!? Гадаю, що спонзорів би знайшлось досить, щоб мільйонно розтиражувати і оприлюднити зрадників країни, якій вони приносили присягу і її порушили!
Ми є свідками, як американський уряд переслідує свого громадянина Сновдена за те, що він хоче, щоб уряд дотримувався Американської Конституції. Цей молодий чоловік знав, що ризикує своєю свободою, коли набрався мужності і заявив цілому світові, що американські державні чиновники займаються підслуховувавнням не тільки американських громадян. І саме право на приватність, на телефонну таємницю було порушено у США.
А при чому тут 148 депутатів, може, запитаєте? Справа в тому, що 148 вихованців на „Короткому курсі історії ВКПб” виявилися не тільки ароґантними щодо своєї поведінки як депутати суверенної держави, але й аналфабетами щодо історії країни, з якої тягнуть величезні платні та пільги, в той час, коли ті, кого вони „представляють” ледве животіють або складають копійку до копійки!
Є.Білоножко конкретно вказує на поведінку владної коаліції:
„Та якби того було мало, українські можновладці вирішили довести польську сторону до істерики та серцевого нападу: вони пишуть листа у Сенат із проханням визнати українську сторону як таку, що вчинила ґеноцид. Особи ж, які підписали цього листа, встановлювали пам’ятник Сталіну, сиділи під час гімну України та хвилини мовчання пам’яті жертв Голодомору. Одним словом, ті, які «визволили» Польщу 17 вересня 1939 року та відправили сотні тисяч на «екскурсії» до Сибіру та Казахстану – вирішили «допомогти». (Євген Білоножко, Українопольська некрофілія або Абсурд декларацій, УП,16.7.13) і далі він стверджує:
„Та пікантність всієї ситуації у тому, що глашатаєм геноциду поляків українцями є людина, яка одягає форму офіцерів, що розстрілювали у Биківні, Катині, топила Варшавське повстання у крові”.
Як і слід було чекати, на заяву Л.Кравчука швидко відреаґував головний „прихильник поляків” В. Колесніченко, кремлівський орденоносець, який у своїй писанині на сторінках УП , цілковито довів свою некомпетентніть бути не те що депутатом, а взагалі громадянином країни, націю якої він не знає, а своїм зверхнахабством ображає.
Стороннього спостерігача дивує, що в країні, де націоналісти мають понад 10% прихильників, можуть спокійно сидіти дивні креатури у вигідних кріслах за гроші народу, який вони частково не знають, з історією якого не ознайомлені, а виконують „домашні завдання” інших країн! У цивілізованих країнах їх би, у кращому випадку, попросили покинути країну і піти туди, на кого працюють. В іншому разі вони б змушені були ховатися від справедливих рук!
Дивує і мовчання діаспори, яка вже давно дуже ґрунтовно займалася проблематичними питаннями польсько-українських взаємин. Тут вже зразу після Другої світової війни були оприлюднені численні матеріяли про польські концентраційні табори для українців (про які банда 148 зрадників у ВР України і зеленого поняття не має), про виселення лемків та бойків із їхніх споконвічних земель на тереторії, які були приєднані до Польщі після 2-ої світової, про спалені українські села. І тут слід історикам зайнятись питанням: Хто ж проводив етнічні чистки”?
Саме українці діаспори звертали увагу наукових кіл на те, що українці ніколи не боролись за свою незалежність на чужих територіях, а завжди відстоювали право на існування на своїх прадідівських землях!
Л.Кравчук закликає владну партію відмежуватися від вчинку 148 зрадників Українського народу, а ми всі повинні докласти зусиль, щоб такі люди не сиділи у парламенті, який використовують лише для себе у чужих цілях!
А коли вже дотримуватись справедливості, то отих 148 однодумців слід назвати персонами нон ґрата, бо їхнє міце не у ВР незалежної України, а скоріше за ґратами в ній, або за її межами.

18.7.13 р.

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа