Валентина Драбата – вчителька, правозахисниця (40 років тому)
40 років тому:
26.03.1983 – у Києві за загадкових обставин загинула Валентина Драбата, вчителька, правозахисниця. Закінчила Могилів-Подільський педагогічний технікум (1925-1928) та фізико-математичний факультет Середньоазійського державного інституту кольорових металів у Ташкенті (1939). Працювала у наукових закладах Ташкенту. 1952 повернулася в Україну, асистент кафедри фізики Української сільськогосподарської академії у Києві. Від 1963 – на пенсії. Передруковувала та поширювала самвидавну літературу, писала листи до ЦК КПРС та в інші партійні й державні інституції на захист української мови та українського шкільництва, брала участь у заходах правозахисників, публікувалася у самвидавному журналі «Український вісник», відвідувала та матеріально допомагала сім’ям репресованих. Окремі статті потрапляли за кордон та цитувалася в передачах «Голос Америки». Зокрема в одній із статей писала про жорстокість Леніна та грабіжницьку економічну політику більшовиків стосовно України. У січні 1971 «Український вісник» надрукував її протест на ім’я Голови Верховної Ради УРСР проти засудження Валентина Мороза. Перебувала під постійним наглядом КДБ. Мертве тіло знайшли біля будинку. За офіційною версією – випадково випала з балкону, найбільш імовірно вбита працівниками КДБ. Народилася у с. Северинівка на Вінниччині 1908.
Із листа до редакції газети «Літературна Україна» з приводу похорону В. Сосюри від 18.01.1965: «…Чому ж ніхто не закидає в націоналізмі, скажімо, Михалкову, який пише:
Мы тогда лишь вольно дышим,
когда речь родную слышим,
речь на русском языке.
Чому ми так боїмося відстоювати право на рідну нам мову? Чому й зараз ми нею так нехтуємо?! Кому і для чого потрібне це зубожіння духу народного?»
