50 років тому:
Травень 1945 – у таборах Тайшетлагу помер Валер’ян Тарноградський, поет-лірик, журналіст, педагог. Батько Петро Тарноградський – вчитель сільських шкіл Поділля. Валер’ян рано осиротів. У 1890 став навчатися в Кам’янець-Подільській гімназії, звідки через чотири роки його виключили. Продовжив навчання самоосвітою. 1898 склав іспит на народного вчителя, вчителював у сільських школах Літинського повіту. У 1917 перебрався до Києва, проте через важкі умови життя 1920 повернувся до Вінниці. Працював у школах Жмеринського району, дописував до місцевих газет. Разом з дружиною та сином жив у постійних матеріальних нестатках. В період німецької окупації на запрошення Михайла Зерова друкувався в газеті «Вінницькі вісті». Коли гітлерівці розкопали могили тисяч закатованих енкаведистами українців у 1930-х роках написав вірша «Згадай синів своїх могили», за який після повернення радянського режиму був заарештований (16.07.1944). Засуджений на 18 років таборів (вже після смерти термін скоротили до 10 років). Автор трьох поетичних збірок. Народився у с. Уланів на Вінниччині 1880.
