Українсько-американський Саміт в Білому Домі

В історії американсько -українських відносин це не відбулось вже довго. Саміт Байдена-Зеленського дійсно відбувся як заповіджено Президентом США “цього літа”. Були два короткі відкладення, але, мабуть вони вплинули на тривалість зустрічі, призначеної лише на одну годину, але відбулась на дві. Принаймні президент Зеленський похвалився, що ця тривалість свідчить про успіх. Швидше за все, довжина не мала значення, у кращому випадку це поступка або винагорода за терпіння президента Зеленського.

Цинізм у геополітичному аналізі тут є доречним, оскільки партнери виглядають трохи різними. Українців не повинно задовольняти просто тому, що це була зустріч у Білому домі, яка не відбувалася за часів президента Трампа. Спільна заява була в кращому випадку символічною політичною риторикою, настільки, наскільки статус України Партнера НАТО з розширеними можливостями, укладене у 2020 році. «Ми маємо намір продовжувати нашу потужну програму навчання та навчань відповідно до статусу України як партнера з розширення можливостей НАТО…»

П’ять інших країн мають такі розширені можливості, що стосуються їх власних особливостей, Австралії, Грузії, Фінляндії, Йорданії та Швеції. Ніхто з них, крім Грузії, не є кандидатами в НАТО або виявляли таке бажання, і, безумовно, Грузія може запропонувати дуже мало вогневої сили. Відповідно до цього статусу НАТО Україна братиме участь у плануванні операцій, матиме доступ до всіх навчань, утримуватиме частини у штаб -квартирі НАТО та командних структурах і, можливо, найголовніше, буде співпрацювати у підтримці НАТО для безпеки в Чорному морі. Реальність така, що програма не сильно змінилася з 2020 року, але участь НАТО на Чорному морі була б бажаним доповненням зокрема з сторони США. Додаткові Джевеліни важливі, як і додаткові 60 мільйонів доларів смертельної та нелетальної допомоги. Однак повторення безглуздої мови Саміту НАТО 2021 року, що було повторення Бухареста 2008 року насправді це був ляпас в і без того червоне обличчя України. По суті, хоча цей Саміт не був подією нічого нового, він, безумовно, був меншим, ніж сподівалася, хоче та потребує Україна. Безумовно, Україна гідна кращого. На думку спадає фраза “жебраки”. Що ж, Україна у військовому плані не є жебраком, навіть якщо вона часто так себе поводить. Вона є другою за величиною військовою силою в Європі. У випадку України мабуть вона поводиться дуже скромно.

На саміті були іронічно просто смішні моменти. Україна, ймовірно, була розчарована відсутністю спільної прес-конференції, але це не рішення України, яка не господарила і не її провина. Президент Байден не зміг би провести прес-конференцію, під час якої американська преса лаяла б його за невдалий виїзд з Афганістану. Військова спритність України в цьому ж процесі, допомагаючи своїм канадським настільки ж некомпетентним союзникам, не була б корисною для президента Байдена.

“Україна планує продовжувати вживати заходів для посилення демократичного цивільного контролю над військовими …”

Це завжди смішно, коли Сполучені Штати намагаються навчити інших теоретичній необхідності цивільного контролю над військовим сектором. Незважаючи на окремі допущення Конгресу США, генерал Матіс або генерал Остін у такому разі не повинні були кваліфікуватися як секретарі оборони. Щодо останніх головнокомандувачів в обох країнах, це досить смішно щодо можливостей. Президент Трамп був військовим глупцем, часто бентежив Пентагон і вважався тамтешніми генералами абсолютно недієздатним. Президент Байден трохи проникливіший, без військового досвіду, якщо його не надихне його покійний син. Військова історія президента Зеленського не існує, і навіть його політичний досвід випливає лише з того, що він зіграв президента на телебаченні. Отже у нашому випадку цивільні головнокомандуючі це тема жарту.

Висновок полягає в тому, що такі політичні публічні події повинні бути більш прямолінійними, з меншою кількістю поглядів, меншою риторикою та більшою сутністю, аби тільки здобути авторитет. Схоже, сценарій був повністю написаний у Вашингтоні деякими відносно невмілими, але надмірними сценаристами. Це дещо знімає провину з обох президентів.

Виступаючи з цією критикою, я, однак, вважаю, що ця подія була політично ефективною, навіть якщо не мала реальної сутності. Цікаво, що, незважаючи на американські заяви про підтримку України, які вимірюються мільярдами з 2014 року, справжній спосіб роботи Президента Зеленського повинен бути настирливим, втомлювати адміністрацію Байдена щодо членства України в НАТО, бо Байден і американці оголені і без аргументу. Адже зустріч розглядалась в Москві з призирством. Крим, Донбас та участь США на найвищому рівні у мирних переговорах проходила під час переговорів та прес -конференції президента Зеленського. Володимир Путін не міг бути щасливим. Сподіваюся, ця червона лінія, здавалося б, настільки далека, але на горизонті стає все більш помітною. Саміти – це хвилинні події. Їх подальші дії виявляють їх ефективність. Потрібно ще багато зробити, але це був крок у правильному напрямку.

4 вересня 2021 року Аскольд С. Лозинський

Опубліковано Блоги.