Про профанів і туман в президентській голові

«Я не схильний викидати рушницю, з якої раз схибили», – сказав президент Лінкольн, відповідаючи на критику президентського указу про призначення генерала Хукера командувачем армією Союзу. Схибив Хукер у битві при Чанселорсвіллі, у котрій битві конфедерати на чолі з генералом Лі здобули одну з найбільших своїх перемог.

«Я вирішив надати Вам шанс», – сказав президент Зеленський «у зв’язку з останніми конфліктними ситуаціями чи зі скандалами, – як завгодно, – скажімо так, з дуже неприємною ситуацією».

Примітивною реакцією організму на зовнішній подразник є безумовна та автоматична передача його через нервові центри безпосередньо виконавчим органам. У цьому розумінні Зеленський, який залишив недолугого Гончарука, не є примітивним організмом і – майже Лінкольн. Відмінність полягає у розумінні відповідальності. Як з боку «організму», так і з боку «подразника».

«Президент певним чином був відповідальним за військові невдачі 1862 року, за катастрофи при Фредериксберзі та Чанселорсвіллі» – розуміли американці в президентській виборчій кампанії 1864 року (J.Rhode). А «герой-подразник» Чанселорсвілля Хукер казав,«що готовий передати армію, що з нього досить і він майже жалкує, що взагалі народився на світ».

Лінкольн ніяк не міг знайти гідного головнокомандувача. Значною мірою тому, що кандидати відчували тягар відповідальності. Генерал Рейнольдс, дізнавшись про можливе своє призначення, «негайно відправився до президента й сказав, що не хоче командування і не візьметься за цю справу». Генерал Бернсайд двічі відмовлявся від посади командувача і «раз за разом повторював президенту та військовому міністру, що є некомпетентним командувати такою великою армією».

Майбутній тріумфатор Геттісбергу генерал Мід писав дружині, дізнавшись про пропозицію стати командувачем: «невідомо, чи здатен я керувати великою армією». І потім: «З моменту призначення на посаду і до теперішнього дня, тобто вже більше як десять днів, я не перевдягався, в мене не було нормального нічного відпочинку, а багато ночей я взагалі не стулив очей, кілька днів навіть не умивався, безладно харчувався і весь час перебував у стані надвеликої душевної напруги».

«Мудрий» український народ, народ воюючої країни, надав повноваження – починаючи з найвищих – людям абсолютно некомпетентним. І ці люди, чудово свою некомпетентність усвідомлюючи, легко взяли на себе всю повноту повноважень. Не відчуваючи жодної відповідальності. Весело й вимагаючи за це солідної зарплатні.

Боже, врятуй Україну!

Опубліковано Блоги.