Московити і воєнні злочини

marauderЙосиф Сірка

„Московітяни виявляли оскаженіння неописане…”

Микола Карамзін (1766-1826, російський історик, письменник,

поет, реформатор рос. мови).

Щоденні вбивства, включно з убивством санітарних військовиків, російськими снайперами та іншими бандитами на сході України, не вміщуються у голові нормальної людини. З одного боку обнулений Путін публікує свою промову, з нагоди 75 –річча закінчення найбрутальнішої війни у світі, в різних газетах світу, а з іншого, ні словом не згадає жертви, які зазнають не тільки українці, але й московити – його ж заслугою на різних фронтах. Найдовша війна в Европі від ХІХ ст., яку провадить Росія проти України та її брутальність і безпринципність, стане зрозумілою, коли ближче приглянутись до того, як московити поводилися у деяких, надважливих для них, війнах.

Щоб мати кращу уяву, то почнемо з першого дуже, суттєвого для Московського царства, нападу та зруйнування Новгородської республіки 1471 р.. Російський історик Карамзін про зруйнування цієї слов’янської землі 1471 р. пише (термінологія дотримана згідно з істориком): «Почалося страшне спустошення. З одного боку, московський воєвода Холмський і рать великокняжа, з іншого, псковітяни (союзники Москви — у 1510 вона і їх підкорила – Й. С.), вступивши в землю Новгородську, винищували все вогнем і мечем. Дим, полум’я, криваві ріки, стогін і крик від сходу до заходу неслися до берегів озера Ільмень. Московітяни виявляли оскаженіння неописане: новгородці зрадники видавалися їм гірше татар (підкр. Й.С.) Не було пощади ані бідним хліборобам, ані жінкам. Із жорстокосердістю, притаманною тодішнім часам, воєвода Холмський, захопивши бранців-новгородців, наказав відрізати їм носи й губи й послати їх, скалічених, до Новгорода».

Це був перший всесвітньовідомий прояв садистської поведінки Московської держави по відношенню до своїх сусідів, здійснений з метою поширення своїх володінь. Другий, який став відомим усій Европі, здійснив, за дорученням московського царя Петра І Меньшиков у Батурині початком листопада 1708 р.. Як писала французька газета: „Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства». Жертвами різанини в Батурині стали близько 15 тисяч людей – московська орда не зглянулася ані над старими, ані над жінками, ані над дітьми. Козаків четвертували, голови відтинали і потім показували по інших українських містах, проводячи криваву експедицію по Україні вбиванням населення на спалюванням і плюндруванням сіл і міст.

Московське князівство, завдяки нечуваному звірству та масакрам при завойовуванні чужих територій, переросло спочатку в державу, а потім в імперію і змінило назву на Росію 1721 р.. Після кровожадного Петра І, не менш жорстоко й по звірячому вже Росія захоплювала чужі території і за Катерини ІІ, яка наказала зруйнувати січ 1775 р.,після того, як козаки допомогли Російській імперії перемогти у російсько-турецькій війні (1768-74). З того часу і по сьогоднішній день, брутальність московських завойовників не припиняється не тільки щодо України, але вона поширилася ще й на Азію, Африку, Америку (континет), застосовуючі винахід гібридної війни, тзв. приватної армії.

Якщо минулі імперії московитів хоч формально визнавали міжнародне право та дотримувалися якийсь час угод, то путінська конституція повідомляє, що Росія не буде визнавати міжнародні суди, угоди, домовленості. А голова Думи РФ В.Володін загрозив, що будуть за законом РФ судити будь-кого, хто наважиться сказати, що Крим належить до України. Отже, на 300-сотій річниці Російської імперії, вона залишається нахабною, ненадійною, небезпечною, аґресивною і хаотичною у кожному напрямку до гуманізму, верховенства права, до справедливості, до дотримування визнаної світом етики і моралі і такою, яка фінансує терористів, що довела на сході України.

Одиноке, чим Російська імперія керувалася і керується, це сила, підкуп, нелюдська жорстокість до поневолених народів, з обов’язковою русифікацією. А та, в свою чергу, стала «доказом» здобутків «русского народу». Тому й не дивно, що вже шість років московити провадять війну проти України, яку вони офіційно визнали державою, але їхній обнулений президент заперечує її існування, її мову, її право на вільний від імперії розвиток. Згідно з останніми «одкровеннями» Путіна, Росія ще «не сформована», бо від неї «забрали багато російських територій», а тими «територіями» російський президент вважає територію СССР – бо ж, саме на тій території звучала безмежна російська мова, що й є для Кремля «доказом» власності московитів.

Коли б таке твердила будь-яка людина у світі про англійську, німецьку, іспанську, французьку, чи якусь іншу мову, то її б запроторили до психіатрії, бо ж це відверте божевілля. В Росії таку людину обирають вічним президентом і «схвалюють» її конституцію, яка виключає неоімперію із спільноти цивілізованих народів.

Тому, в жодному разі, не можна йти на поступки при будь-яких переговорах з московитами – чи в Мінську, чи де-інде, бо підписані домовленості путінська конституція може не визнати вже наступної години після підписання (незважаючи на те, що Будапештський меморандум визнавався навіть Путіним кілька років). Зрештою, при ухваленій путінській конституції нема сенсу взагалі домовлятися, бо угоди з московитами вже німецький Райхсканцлер О.ф. Бісмарк (1815-1898) оцінив, мовляв, «вони не варта ціни паперу, на якому написані». Тобто, угоди з московитами нічого не варта – так було у середньовіччі, у ХІХ ст., отак воно й зараз. Будаштський меморандум був лише випробуванням і шкода, що після його порушення Україна не вимагала дотримання Меморандуму усіма підписантами і не заявила про відкликання свого підпису про відмову від атомної зброї.

У зв’язку зі скупченням російського війська на кордоні з Україною в районі Донбаса, помітною стала активізація українофобів не тільки тзв. Опоблоку, але й депутатом із правлячої партії Слуги народу. Депутат «Слуги народу» Максим Бужанський, мовби, захотів продовжити вже забутого українофоба О.Бузину, який ще 1999 р. в коментарі г. День заявив: :«Моїм ідеалом є відродження Російської імперії, а я вимушений пристосовуватися до потворних умов „розбудови“ незалежної України».

Здається, що Бужанський хоче стати „продовжувачем” „ідеалу” Бузини. Незашкодило би йому познайомитись зі запровадженням державної мови івриту в Ізраїлі, де живе значна група ізраїльтян тзв. російськомовних, але вони не вимагають російських шкіл.

Історик, політолог І.Лосєв звернув увагу на те, що: ”Українофобія буває і серед самих етнічних українців. Це здебільшого люди, котрі не ототожнюють себе з українським народом, з Україною, а почуваються, так би мовити, солдатами Російської імперії, захисниками інтересів колишнього Радянського Союзу». Таким «солдатам» слід допомогти переїхати неоімперії – нехай не страждають.

Московити всяко підтримували Бузину, а коли він втратив своє значення для розпалювання міжнаціональної ворожнечі, то його прибрали, щоб приписати вбивство невинним українським патріотам.

Може в Офісі президента звернуть увагу на те, що інтенсивні атаки кровожадних наставників Москви на російсько-українському фронті пов’язані з пожвавленими нападами на українську мову, на закон про її використання, який чимось не влаштовує голову ВР Разумкова та голову СН Корнієнка. Та і кум Путіна Медведчук, вирішив провести повторний суд над поетом В.Стусом. Дуже можливо, що вважає ситуацію близькою до часів, коли він був призначеним „захисником” поета і погоджувався з обвинуваченнями, але не намагався захистити підсудного.

Українофоби зараз вже не вбивають людей на вулиці за українське мовлення, але лізуть до ВР України, а це повинно стати неможливим, бо ж хижак лише чекає, щоб хтось запросив „рятівників” імперської мови в Україну. Бо ж, у ВР російська мова вже потрапила на кордон, який не дозволяє поширити імперські володіння Кремля.

Завдяки обнуленому президентові РФ, українці повинні зрозуміти, що саме законом стверджена українська мова є найбезпечнішою зброєю проти імперського зазіхання на всю українську територію! Тобто, вдома розмовляйте, якою завгодно, мовою, беріть приклад з ізраїльтян, в державних установах дотримуйтесь закону, бо московит прийде з танками і гарматами „допомагати”, а понад 14 тисяч жертв і 35 тисяч поранених за 6 років – переконлива „допомога”, якої українці непотребують.

Недотримування угод, домовленостй, порушення установлених міжнародних законів, порушення моралі й воєнної етики стало щоденним заняттям російських бойовиків на російсько-українському фронті східної України. 13 липня російські окупаційні війська вчинили воєнний злочин навмисним вбивством українського військового медика, який, згідно з домовленостями, йшов забрати тіло загиблого, з дотриманням усіх норм і візуальними знаками, які вказували, що це медик, а не солдат. Цей вчинок знов нагадує московську поведінку вбивати – Новгород, Батурин, Голодомор, Катин.

Поведінка та висловлювання декотрих політиків в Україні вказують на те, що вони далеко від знань історичного минуло країни, в якій живуть. Це наводить на думку, що не можна до ВР України, на владні позиції призначати неграмотних з історії України людей – хочеш належати до державників? – Вивчай мову й історію, яка написана не імперськими істориками.

Знання свого минулого, допоможе уникати помилок, які були частими причинами неуспіху відновлення Української державности. Українські політики повинні вивчати й історію ворога, щоб зрозуміти його тактику і стратеґію. Шлях Московського князівства до імпрерії тривав кілька століт. 1325 р. в Орді від руки тверського князя Дмитра загинув Юрій Данилович, і на московський престол зійшов Іван I, відомий під прізвиськом Калита. Він отримав 1328 р. ярлик на велике княжіння, завдавши за допомогою ординського загону удар своєму головному суперникові у Твері.

Московські великі князі, майже всі без винятку, уміли поєднувати позірну покірність з відчайдушно сміливими, зухвалими, але таємними діями, спрямованими на підрив своїх потенційних противників: Тверського або Рязанського князівств, Новгородської республіки або й самої Орди.

Звичайні, для доби середньовічча, політична виверткість, зрада союзників, а також готовність піти на приниження, уявні виявлення покірності і вірності, сформували психологію підступності і лицемірства як основну рису тодішніх умілих дипломатів, якими були московські князі. І саме ці риси перейняли большевики, а НКВД-КГБ вдосконалили їх і, за допомогою телебачення, інтернету, підкупів та найновіших винаходів вбивства (як у випадку Литвиненка, Скрипаля), використовують по цілому світу.

Найновіші новини про спроби російських гакерів викрасти з лабораторій США, Великобританії, Канади найновіші розробки можливого ліку проти covid – 19, знайшли обурення не тільки в цих країнах. Заява кандидата на президента США Байдена про те, що йому відомі факти, що Росія пробує втрутися до виборів президента США 2020 р. лише підтверджують те, що у Москві мало що змінилося від часів, коли Московське князівство формувалося з допомогою Орди.

Для України, яка вже понад 350 років відчуває на собі наслідки поведінки Московії, сформованої Золотою Ордою не тільки, як князівство, але й імперія, були просякнуті підступністю, лицемірством, підкупом, які демострує і «спадкоємець» ордентських московських князів на кремлівському троні, важливо пам’ятати, з ким має до діла і відповідно діяти.

Можливо, що на 300-сотий ювілей світ звільниться від облудної уяви обнуленого президента, обнуленням російської імперії і тоді побачимо її повернення до її першої історичної назви – Московської держави. Бо ж не можна українців, китайців, американців, чи мексиканців вважати русскими лише тому, що вони вивчили цю мову – це можна приписати їхнім інтелектуальним здібностям. Українці та інші народи царської й комуністичної імперії змушені були її вивчати і треба надіятися, що це, нарешті, дійде до свідомості усіх українців і допоможе їм вирватися з колоніяльного імперського ярма, пов’язаного колоніяльною мовою «безкордонів». Звільнення і відмова від російської мови буде найпереконливішим запереченням путінської «теорії», мовляв, «там де закінчується російська мова, там закінчується кордон Росії».

Торонто, 18.7.20 р.

Опубліковано Аналітика, Блоги.