„Ехо Кремля” збирається атакувати українців
Йосиф Сірка
Після успішного виступу на парламентських виборах до ВР України проросійських телеканалів Медведчука, у пропаґандистів Росії вирішили поширити „інвазію” на українців і через радіо. Стратеги Кремля вирішили для розвідки вислати до Києва „ліберала”, головного редактора радіо „Ехо Москви” Олексія Венедіктова, бо ж не пошлють туди запеклих українофобів Соловйова, Кисельова, чи відомого україноненависника Жириновського.
Проректор Острозької академії Петро Кралюк слушно зауважив, що «російські ЗМІ фінансуються владними структурами. Наприклад, згадуване «Ехо Москви» належить «Газпрому». За великим рахунком, ця радіостанція теж займається просуванням «русского мира» – щоправда, в ліберальному варіанті».(Війна з Росією і люди Зеленського. «Ехо Москви» хоче русифікувати Україну. г. День, 10.8.19).
Коли б все відбулося лише візитом Венедіктова до Києва, то це пройшло б непомітно у ЗМІ, але ж він запланував зустрічі з оточенням Зеленського, від якого хоче зміну Конституції, щоб російською мовою поширювати російську пропаґанду. Чи йому вдалося переконати когось із партії Слуга народу залишається невідомим, але йому вдалося довести свій план до українського глядача через українського колеґу-«ліберала», знаного своїми інтерв’ю з відомими та видатними постаттями – Дмитра Ґордона.
Інтерв’ю Ґордона з Венедіктовим можна було б сприйняти, коли б цей досвідчений український журналіст спрямував питання до російського тзв. ліберала, виходячи не із шаблона російської пропаґанди, мовляв, ми можемо притупити пам’ять українців щодо війни, бо ж і найбільші болі проходять. Справа лише в тому, що у декого болі проходять зі смертю, а у ампутованих ніг, чи рук – вони повертаються фантомом.
Дивує, що такий досвідчений у інтерв’ю журналіст, яким є Д.Ґордон не запримітив, що сам піддався на вудку Венедіктова.
Справа в тому, що порівнювати примирення ворожнечі між французами та німцями, чи якесь пробачення євреями німцям за Голокост до „майбутніх обіймів” між росіянами і українцями є скоріш не етичним, бо ж сам пан Ґордон знає, що російські снайпери полюють на українців, мов на зайців, щодня. Як можна порівнювати переможену Німеччину з аґресією Росії не тільки в Україні, але й по цілому світі – де відверто Росія зі своїми солдатами та бомбами (Сірія, Грузія, Україна, Молдова) вбиває людей, руйнує міста і села, інфрастуктуру, а деінде підступною гібридною війною – підкупами, вбивством колишніх своїх громадян, брехливими ЗМІ створює хаос та викликає страх і недовіру до демократичних інституцій.
Стосовно євреїв і німців, якщо вже порівнювати Україну з Росією до Ізраїлю та Німеччни, то слід зазначити, що німці, після поразки і поділу Райху, від самого початку сформованої влади Федеративної Республіки Німеччини ( чи відомої Західної Німеччини – 1949) визнали Ізраїль і допомагали й допомагають розбудовувати цю державу. Кремлівська ж влада на чолі з Путіном не тільки окуповує досі захоплені території України, але й заперечує існування українців, твердячи, що „ми один народ, одна мова, одна віра”. Німці сьогодні будують не ґазові печі для спалювання євреїв, але вставлюють пам’ятники жертвам нацизму.
Отже, пан Ґордон міг колезі Венедіктову заперечити, щодо прикладів примирення, чи пробачення і показати приклад Німеччини, яка побудувала в Берліні Меморіал жертвам Голокоста (відкритий 2005 р.) на площі 19 тисяч кв. метрів у центрі Берліна. Цей Меморіал символізує історичну відповідальність німців перед тими, що постраждали від німецького нацизму. А що зробило „Єхо Москви”, щоб, не те що меморіал поставити у Москві, але хоча б пам’ятний камінь жертвам Голодомору? Замість цього, в РФ навіть не визнають Ґеноцид українців, який вже визнало багато країн світу, які не те, що не були причетними до Голодомору, але, навіть, не є сусідами України.
Щоденні вбивства, чи калічення українців російськими збройними силами та їхніми прислужниками, є доказом того, що москалям прийдеться довго чекати на притуплення, чи втрату пам’яті українців, на яку пан Венедіктов хотів би вплинути російськомовними програмами в Україні.
На жаль, інтерв’ю з Венедіктовим показало, що пана Ґордона цікавлять більше „знаменитості”, але не доля українських полонених моряків, чи незаконно утримуваних в Росії українських патріотів, серед яких є і журналісти – колеги по професії Венедіктова і Ґордона.
Шкода, що такий талановитий журналіст, письменник, яким є Д.Ґордон, не використав інтерв’ю для того, щоб вияснити, чому «ліберал» і друг Путіна Венедіктов не вдається до пояснення своїм слухачам, що в Україні нема фашистів, войовничих націоналістів, а є базова демократія, де люли мають право і можливість голосувати вільно за кого хочуть із численних кандидатів.
Замість ставити, може, незручні питання колезі, Ґордон сам зловився на пропаґандивну вудку головного редактора „Ехо Москви”, яке заслуговує більше назву „Ехо Кремля”, бо ж демонстрації у Москві за право обирати свого незалежного кандидата, є свідченням того, що у Москві чути „ЕХО” інше, ніж те, яке представляє О.Венедіктов.
Торонто, 15.8.19 р.
