Реабілітація Зрадників чи Блудних Дітей України
Після першого року надзвичайно брутальної і примітивної поведінки президента Трампа багато українців у діаспорі, зокрема у США зрозуміли, що вони помилилися своє підтримкою так званих “консервативних” тенденцій Трампа, зрозумівши що у нього зовсім бракує ідеології чи моральних чеснот, а все перерішує його примітивність, брехливість та власне звеличення. Це також відноситься до його настанови супроти України та її президента, його дружби з бандитом Путіним і другими подібними авторитарними елементами.
Якщо у когось було переконання, що в Америці функціонують важелі чи гілки влади для певної контролі, то перебравши всі гілки і навіть частину хворої преси, Трамп сьогодні поводиться не тільки як король, але психічно хворий король та навіть не прикривається будь якими важелями моралі чи демократичності. За його власним висловом єдина контроля для нього – це власна мораль, яка фактично зовсім відсутня.
У деяких Християнських церквах тяжкі грішники зобовʼязані для відпуску цих гріхів висповідатися та відбути чи відмовити покуту. Основним у цьому процесі це проявлення жалю за свою поведінку.
У випадках провин цивільного чи кримінального порядку закон через судочинство вирішує вину та покарання. Жаль за провину також має значення переважно при вимірі покарання. У кожному випадку у засадничо моральних випадках людина яка згрішила чи скоїла злочин чи порушила права чи маєтки другої особи або суспільства, зобов’язана бути покараною, а також інколи компенсувати.
Політична зрада це також гріх, або провина чи злочин. Питання щодо політичної зради вирішується різними способами по різних країнах, інколи навіть карою смерті. Це очевидно найвищий вимір покарання який використовується при найтяжчих випадках, а то і при найбільш авторитарних правліннях.
На жаль у 2024 році було чимало громадян Америки українського походження, які голосували та агітували за Трампа. Оскільки поведінку Трампа щодо України можна було відносно легко передбачити, може і не до тої міри що показалось, цих осіб я вважав зрадниками. До речі були навіть українські часописи в Америці які доводили до цієї зради, між ними найстарший український часопис у США разом з його англомовним варіантом.
Як для мене це безумовно зрадники. Зрадники являються з різних причин, з переконання, за гроші, чи просто з глупоти. Глупість не оправдується. Тому незважаючи на пізніше повернення до суспільства чи реабілітацію, зрадник чи блудний син повинен визнати вину, жалувати та зробити бодай якийсь внесок у відшкодування.
За час однорічного перебування Трампа при владі Україна не отримує жодної допомоги від США. Державна допомога від європейських держав не в силі повністю надолужити цьому браку. Українська діаспора у США та в інших країнах. повинна допомагати. Вона і допомагає, але далеко замало.
Мої особисті знайомства та довголітня праця у громадських структурах українців в США вказують, що ті мені знайомі люди, котрі підтримували Трампа, хронічно були менш жертвенники на громадські цілі, в загальному з різних причин крім бідности.
Тут є нагода бодай трішки себе реабілітувати. Кожен українець у США спосібний офундувати бодай одного простого безпілотника для збройних сил України. Слово безпілотник має символічне значення. Це може бути мавік/матрікс, чи реб чи тепловізор чи машина. От така поведінка була б певним доказом щирості, жалю та вартості реабілітації.
Патріотизм на слові це марний жест. Шкода слів. Слід діяти. Проявляйте любов до свого народу та його держави не словом а ділом.
13 січня 2026 року
Аскольд Лозинський
