Шлях до перемоги

kozakТриває сьомий рік російсько-української війни. Очевидно, що ми ще не досягли своїх стратегічних цілей, тобто не виграли. Але й Росії не вдалося реалізувати свого плану і ми ще не програли. Тому стратегічне і тактичне протистояння триває. Хоча для війни з Росією у XX і XXI столітті подиву гідний факт, що Україна тримається в збройному протистоянні шостий рік.

Протистояння Росії і України носить цивілізаційний стратегічний характер. Ніколи на одному геополітичному просторі ми не зможемо співіснувати в стані рівноваги.

Україна – це природний простір свободи, від вічного потягу до справедливості та народоправства.

Росія – імперія несвободи, духовного рабства, національного визиску, соціального грабунку і відсутності будь-якого народовладдя.

Головна мета Росії – знищити Україну як державно-політичний суб’єкт.

Як зазначав ще Юрій Липа, лише Київ може бути суперником Москви за панування на Східноєвропейській рівнині. На відміну від інших сил (чи Туреччина, чи Польща), існування незалежної України – перманентна загроза для Російської імперії. До того ж ракети з Харкова та Чернігова можуть бути всього лише за 400 км від Москви.

Україна – це полюс притягання як для пострадянських держав, так і для пригноблених РФ народів.

Тому Москва прагне насамперед поставити українську політику, економіку, Збройні сили під свій контроль. А також повністю підкорити гуманітарний простір, аби українці ідентифікували себе як частину «русского міра». Наскоком це не вдалося зробити в 2010-14 роках, тому тепер Москва грає вдовгу.

Ведеться багатостороння гібридна війна, що носить тотальний характер. З виснажуванням економіки та суспільства, розхитуванням держави та внутрішнього ладу у суспільстві. Перетворення України на failed state – мрія Кремля, що доведе всім безперспективність антимосковських рухів у сфері впливу РФ.

Що для України буде поразкою?

Ще на весні 2014 року Росія чітко засвідчила за яких умов готова зупинити гарячу військову стадію агресії (очевидно агресії політичної, економічної, світоглядово-ідеологічної вона не припиняла ніколи і не збирається цього робити.

Росіяни готові були просто «прєкратіть стрєлять» за умови:

оголошення Україною нейтралітету без права інтегруватися ні в ЄС, ні тим паче в НАТО (фактичне визнання претензії Росії на Україну як виключну зону геополітичних інтересів Росії, такий собі міжнародний протекторат);

перетворення України на федерацію з посиленням і поглибленням регіональних відмінностей, сепаратизму та правом на прямі зносини з Москвою;

збереження, закріплення і законодавче розширення базових елементів російського колоніалізму – російського язика (як засобу світоглядової агресії і приводу до війни, вічного casus beli і російської державної церкви.

Звісно, з безумовним визнанням історичних прав Росії на Крим та поверненням Донбасу як осередку сепаратизму… Піти на ці поступки означає капітуляцію і поразку.

Один з інструментів капітуляції – інтеграція окупованих територій на правах автономій, що має забезпечити російське домінування в українській політиці та культурному просторі, зі збереженням особливих економічних та гуманітарних контактів територій так званих «днр» і «лнр» з Росією, тоді як утримувати фактично непідконтрольні райони буде український бюджет.

Також це тягне за собою визнання московського трактування дійсності – громадянської війни всередині України, а також втрату можливостей працювати над поверненням Криму. Один з бажаних Росією сценаріїв – здати Донбас (навіть з виведенням бойовиків, без ніяких особливих статусів – але при умові визнання Україною російського чи бодай дискусійного статусу АР Крим та міста Севастополь.

Що стане для України перемогою?

Стратегічне метазавдання для виживання України – знищення Російської імперії, перерозподіл між пригнобленими націями. Тільки так можна запобігти постійним ризикам для державності.

Середньострокова мета – (можливо і тимчасове) ослаблення Росії, аби вона займалась внутрішніми проблемами, не могла втручатися до українських справ і повернення Донбасу та Криму.

Тактична мета – недопущення розповзання зони окупації, очищення гуманітарного простору, розрив економічної та політичної залежності від Кремля. Вихід з капітулянтських Мінських угод та інтеграція Донбасу на українських умовах (хоча мирним чином це дуже малоймовірний сценарій).

Утримання незалежності і ослаблення експансії Росії, перенесення гібридної війни на чужу територію (підтримка рухів поневолених народів) буде дієвим чинником перемоги української нації…

Юрій Сиротюк

Опубліковано Аналітика.