20-22 червня в Торонто з нагоди 65-ліття Ліги Українців Канади, 65-ліття часопису «Гомін України» і 70-ліття Української Головної Визвольної Ради та до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка проведено XXVI З’їзд Ліги Українців Канади та ХХ З’їзд Ліги українок Канади.
Учасники заходів обговорили ситуацію в Україні та окреслили шляхи і форми роботи своїх організацій на наступні роки. Делегати також заслухали звіти уступаючого керівництва, проаналізували стан української громади в Канаді та можливості активізації молодшого покоління українців на громадському відтинку, обрали нове керівництво.
З відео зверненням до делегатів форуму звернувся Голова ОУН (б) Стефан Романів.
У зверненні з нагоди ювілейних З’їздів зазначено:
«Нинішні Крайові З’їзди наших організацій відбуваються у незвичайному історичному часі української національної визвольної революції і неоголошеної воєнної агресії неоімперської Москви проти України.
Разом з тим, це перший раз в історії, що суб’єктом протистояння між вільним цивілізованим світом і російським імперіалізмом є Україна. Істотним є також, що перший раз в історії цивілізований світ заявився по стороні України і, врешті, збагнув, що Україна – не Росія, що Україна також захищає й Європу і її цінності, що в Україні зараз вирішується доля Європи.
Наші Крайові З’їзди відбуваються одночасно з національними, політичними і громадськими річницями, тісно пов’язаними з нинішніми історичними подіями в Україні, а саме: 70-ліття від створення Української Головної Визвольної Ради (1944), 65-ліття від створення Ліги Визволення України/Ліги Українців Канади та її пресового органа «Гомін України» (1948-1949) і 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка (1814), який залишив українству віщий заповіт: «Борітеся – поборете!» A його дороговказ надихав до боротьби за Україну кожне покоління українців, включно з «Небесною Сотнею».
Ліга Українців Канади і Ліга Українок Канади постали як ідейно, духовно, світоглядово і етично однорідні організації, покликані нескореною Батьківщиною служити Українській Справі, Українському Світові.
Проте мусимо бути свідомі того, що між ідеєю та її реалізацією є лиш наша сила волі. І коли хочемо єднати бажане з можливим у наших планах і діях, мусимо продовжувати керуватися непорушним почуттям обов’язку і рішучістю – що завжди були і залишаються запорукою нашого успіху.
Отже метою нинішніх Крайових З’їздів є оновити і скріпити наші організації, оновити і скріпити себе у служінні Батьківщині і українству на цьому віховому історичному етапі, який тепер проходить Україна і українська нація».
З головною доповіддю до учасників урочистостей звернувся народний депутат України Олег Медуниця. Її стислий виклад пропонуємо увазі читачів:
Сьогодні я пригадую своє безпосереднє знайомство з українською Канадою. Воно почалося восени далекого доленосного 1991 року, коли я разом із друзями – сумськими СУМівцями мали нагоду відвідати місцеву українську громаду.
Ми тоді мали чимало зустрічей, розмов, отримали безліч вражень. Згадую величаве відзначення 100-ліття поселення українців у Канаді, зустрічі в «Гомоні України», на Крісті стріт, в Управі СУМу.
Саме тоді ми познайомилися з прекрасними людьми: родинами Шустів, Бандер, Романишиних, Морозів, Швеців, Мицаків, Несмачних, з Юрієм Шимком, Орестом Стецівим і Борисом Вжесневським, Павлом Ґродом і Євгеном Чолієм… багатьма українськими патріотами Канади.
Ще тоді велике враження на нас справила організована, патріотична, жертовна українська громада. За тисячі кілометрів від рідної землі ви, дорогі друзі і подруги, змогли розбудувати українське національне середовище: політичне, економічне, релігійне, наукове, мистецьке.
Особливо хочу подякувати Лізі Визволення України – Лізі Українців Канади – організації, на чиє запрошення сьогодні я маю честь бути тут присутнім. Ви, жертвуючи зароблені тяжкою працею долари, будували церкви, будували Народні доми, видавали газети, створювали і утримували радіопрограми, проводили фестивалі і будували пам’ятники. А найголовніше – обстоювали національні інтереси воюючої України, свято вірили у її визволення і виховували молодь в патріотичному дусі.
Глибоко переконаний, що ваша боротьба, ваша праця, ваш приклад, ваші щедрі пожертви спричинилися до відновлення Української Державності, до її розбудови і захисту. І нині – ви у перших лавах боротьби і не стоїте осторонь від драматичних подій в Україні. Саме за Вашої підтримки відбувся мій візит до США у розпал Революції Гідності під час якого постава американських сенаторів і конгресменів змінилася на користь України вирішально. Саме представник ЛУК Борис Потапенко оперативно прибув в район бойових дій і передав важливі засоби захисту українських військовослужбовців і сучасні ліки, які були закуплені Вами і українською громадою в Чикаго.
Сьогодні я виступаю перед вами у тривожний для нашої держави час. Адже, вперше після здобуття незалежності України, українці відстоюють право на життя у власній державі зі зброєю в руках. Без жодних перебільшень – Україні оголошена війна, а на нашу територію відбувається збройне вторгнення.
Після перемоги Майдану, Революції Гідності нова влада зіткнулася не лише з наслідками корумпованої системи, що роз’їдала державний апарат. Віктор Янукович залишив Україну з багатомільярдним дефіцитом державного бюджету, напівзруйнованою армією та деморалізованою міліцією, не здатною виконувати свої прямі обов’язки. Нова влада в перші ж дні свого правління зіткнулася з агресією з боку Російської Федерації.
Росія проводить війну новітнього типу, не гребуючи найбруднішими методами, попираючи всі норми міжнародного права та людської моралі. Ця війна має кілька особливостей.
Інформаційна війна
Мабуть, всьому світу вже відомо про операцію «ввічливі люди», коли за допомогою спецпідрозділів Збройних сил Російської Федерації була проведена анексія Криму. Путін лише зараз визнав участь своїх військових в анексії. Варто наголосити, що державні нагороди «За возвращение Крыма» роздають не лише військовим, а й працівникам засобів масової інформації. Мені важко назвати цих людей журналістами, адже насправді вони є солдатами інформаційної війни, яку веде Росія.
Населення Криму та Донбасу цілеспрямовано зомбується, людей залякують вигаданими загрозами про кривавих бандерівців, військову хунту, яка буде фізично винищувати російськомовне населення. Насправді ж серед мирного населення жертви з’являються лише там, де проросійські бойовики, взявши в руки зброю, прикриваються місцевим населенням – ведуть обстріл українських військових із житлових кварталів. Сюжети на російському телебаченні відверто фальсифікуються, цинічно перекручуються. Однак, позбавлені альтернативних каналів інформації, багато мешканців Криму і Донбасу повірили цій брехні. Варто зазначити, що першочерговими кроками проросійських бойовиків були саме атаки на телевізійні вишки і відключення мовлення українського телебачення на окупованій території. Сьогодні ми намагаємося вести активну і ефективну контрпропаганду російським ЗМІ.
Диверсанти та найманці
Як у Криму, так і на Донбасі на початку протистояння захоплення ключових об’єктів відбувалося спецназом військ Російської Федерації. Наприклад широкого розповсюдження набуло відео захоплення управління міліції в Краматорську «зеленими чоловічками» – військовослужбовцями РФ без розпізнавальних знаків. Російський спецназ виконує завдання, які потребують особливого професіоналізму, а роль масовки та «гарматного м’яса» виконують бойовики з місцевого населення. Через втрату контролю над частиною державного кордону до Луганщини та Донеччини з території Російської Федерації прибувають найманці, добровольці з числа радикальних російських організацій, кавказці, «казаки» та інші «солдати удачі».
З території Російської Федерації бойовики отримують стрілецьку зброю та інші види озброєння, в тому числі переносні зенітно-ракетні комплекси.
Російські диверсанти підірвали магістральний газопровід, що транспортує у Європу природній газ.
Наші дії
В останні дні через українсько-російський кордон була перекинута важка техніка – танки та ракетні установки, більшість з яких уже знищені.
Українською владою було вжито ряд кроків по стабілізації ситуації.
Вживаються заходи із відновлення контролю над кордоном. Території, контрольовані терористами, ізолюються українськими силовиками. Сепаратизм не розповсюджується далі по Україні і локалізований у межах Луганської та Донецької області.
На початку протистояння ми зіткнулися з проблемою, коли значна частина силовиків не була готова виконувати накази по відновленню територіальної цілісності держави. Більше того, частина місцевої міліції саботувала накази керівництва чи навіть відкрито переходила на бік ворога.
За короткий час ми відновили Національну гвардію України, яка хоч і діє в системі МВС, але напряму підпорядковується Президенту та парламенту. Створені добровольчі спецбатальйони в системі МВС: «Азов», «Дніпро» та близько десятка інших. Ці батальйони сформовані з колишніх учасників Майдану, вирізняються високим рівнем морального духу, патріотизму, готовності служити Батьківщині.
При Міністерстві оборони України створено батальйони територіальної оборони з числа військових-добровольців та професіоналів. Фактично в умовах війни відбувається успішне реформування силового блоку, відновлення обороноздатності держави.
Допомога армії і Національній гвардії
Громадяни України проявляють високий рівень солідарності та патріотизму. Фактично громадянське суспільство бере на себе функцію з тилового забезпечення військовослужбовців. Сьогодні наші військові на собі відчувають, що народ разом зі своєю армією. Для військових громада збирає все: від продуктів харчування до бронежилетів та жилетів-розгрузок.
Український народ як ніколи єдиний. Навіть традиційно проросійські регіони України стають на підтримку державності.
Колись Рональд Рейган назвав Радянський Союз останньою імперією зла. Нажаль з розпадом СРСР утворено нову імперію під назвою Росія, яка має конфлікти з усіма своїми сусідами від Японії до Естонії. Існування Росії в нинішній формі найбільша загроза світовій безпеці. Нейтралізація цього чинника найбільший виклик світовій демократичній спільноті.
На завершення хочу ще раз висловити особливу подяку усім українцям з діаспори, які підтримують нас у цей нелегкий час. За ваші кошти ми змогли закупити спальники, бронежилети та інші речі, які так необхідні нашим солдатами.
Я впевнений, що цю війну ми обов’язково виграємо! І переможцем у цій війні буде український народ!
