СКУ відбуває свої виборчі чергові збори (що п’ять років) у Києві 25-27 листопада 2018 року, і не тільки виборчі але також напрямлянні. Протягом понад п’ятдесят років, колись під назвою Світовий Конгрес Вільних Українців, а сьогодні СКУ зробив велику роботу на користь нашого народу та його прав включно з державністю. Але мабуть ще більша робота перед ним. Тому я наважуюся не вчити але подати деякі свої філософічні міркування з цього приводу.
Тут зовсім не справа особистостей, вибору одного чи другого кандидата чи кандидатів. Радше тут питання основні характеру та місії. Чим є СКУ і особи котрі входять у його керівні органи, а ще важніше складові організації які є основою СКУ.
Політичний світ сьогодні є у критичному стані і до речі небезпечному. Казав недавно Президент США Дональд Трамп, “Я говорю правду коли я можу”. Це мабуть відзеркалює найкраще сьогоднішню політичну кон’юнктуру. Трамп не єдиний у якому правда завжди на другому місці. Принцип і мораль це справи загрожені. Авторитарність, корупція це не аномалії, а тенденція яка проявляється не тільки у традиційних ізгоях: Москва, Дамаск, Пйонєнг чи Бейджинг. Це дуже поважні загрози сьогодні у Варшаві, Будапешті і навіть у Вашингтоні. Залежить від політичних важелів влади чи вдасться ці тенденції стримати, і тоді коли США здається далеко більш відпорні на такі небезпеки то недавно оформлені суверенні держави далеко менше. Це явище не є зовсім не суттєве для України. Україна у другій половині світу за порушенням людських прав і свобод.
Здається найголовніше: Україна у цей час є у стані війни, але війна не є найгіршою її небезпекою. Населення України скорчилося на майже 25% від часу вільного виїзду і не через війну але через корупцію і брак економічних можливостей через неї. Роля преси в Україні, за малими виїмками, зведена до фактичного питання хто власником даного Засобу масової інформації і не тільки в Україні. Це також яскраво проявляється у других державах. В традиційних авторитарних режимах взагалі не має вільної преси а на її місце є мережі дезінформації, але навіть у США преса є жертвою грошей і політичного впливу.
Отже, де шукати розв’язки цієї глобальної проблеми? Мені здається що особливо у влаштуванні та скріпленні громадянського суспільства. Тому у вирішенні українських проблем головний мандат наданий для СКУ – піклуватися над добром української нації та загальними принципами людських та національних прав. Захист людських прав колись був емблемою СКВУ. Сьогодні навіть комісія чи рада для цього діла бездіяльна. Чому СКУ? Бо власне СКУ для українства в діаспорі, а також в Україні є символом не урядового громадянського суспільства, совісті української нації. При СКВУ-СКУ історично знаходили собі місце різні українські структури включно з релігійними, а творили СКВУ з ініціативи українських екзильних політичних середовищ.
СКУ не повинен:
-служити псевдо міністерством з будь якими портфелями чи Президента чи Прем’єра України чи будь якої другої влади чи особи;
-бути юридичним членом будь якої іншої міжнародної чи краєвої організації чи урядової чи не урядової;
-його складові організації крайового координувального характеру не повинні приймати фінанси від свого уряду чи портфелі якщо від цього залежить їхня слухняність до того уряду; вони повинні захищати інтереси українського народу завжди, а не тільки як це їм вигідно, тобто нічого не коштує.
СКУ повинен:
-служити дорадчим тілом для влади в Україні, других держав та міжнародних організацій таких як Організації Об’єднаних Націй чи Ради Європи;
-звертати особливу увагу на найбідніших українців у діаспорі, зокрема у державах колишнього Радянського Союзу а зокрема у країнах які сусідять з Україною, наприклад Молдова, Білорусь, Придністров’я, Росія, а також Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Азербайджан, Грузія, Вірменія; при цьому треба розуміти що сьогоднішня влада в Україні має мінімальне зацікавлення цими громадами бо їх не можна якось використати;
-наступна чи навіть наступні дві каденції нових керівних органів СКУ повинні застановитися чи не найвищий час перенести осідок СКУ в Європу де сьогодні є дуже велика українська діаспора; Україна це європейська країна, її зв’язки чи інтеграція в Європу ключеві і хоч заслуги Канади протягом 50 літ зокрема у фінансуванні СКВУ-СКУ значні, організаційний тягар повинна перебрати Європа; Канада повинна це розуміти і далі допомагати, а українські структури США взагалі повинні прокинутись з сну у зрозумінні своєї відповідальності перед світовим українством у діаспорі.
На кінець маю приємність висловити признання і подякувати уступаючим керівним органам СКУ зокрема його Президенту Евгену Чолію який між іншими трудами об’їхав протягом десяти років більше держав світу ніж покійний Папа Іван Павло ІІ, відомий своїми мандрами для зв’язку з вірними. Також хочу побажати новим керівним органам та новому Президенту СКУ ще ширшої візії та просити від нього тільки одне — принциповість. СКВУ-СКУ це основа, як має виглядати українське громадянське суспільство в діаспорі та в Україні.
17 листопада 2018 року Аскольд С. Лозинський
