Віталій Герман (29.08.1986 — 19.08.2025)
Львів’янин.
Навчався у ліцеї №80 Львівської міської ради, згодом — в Українській академії друкарства за спеціальністю «Комп’ютерні технології».
Працював у Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт „Львів“ імені Данила Галицького». Також обіймав керівні посади у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЛВ Алекс», Приватному підприємстві «Колекс» та Приватному підприємстві «Цифрові технології».
Зі слів рідних, Віталій був комунікабельним, багато подорожував за кордоном. Вирізнявся грамотністю та всебічною розвиненістю, добре розбирався в різних сферах і був добрим та чуйним до людей.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку у складі 425-го окремого штурмового батальйону «Скала» Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Віталія Германа залишилася мати.
Андрій Шандра (11.12.1991 — 15.01.2026)
Уродженець села Грімне Львівської області.
Навчався у Грімненському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комарнівської міської ради Львівської області, згодом — у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Теплоенергетика».
Закінчив військову кафедру.
Мав власну справу, працював у сфері встановлення інженерних систем опалення та водопостачання.
Зі слів рідних, Андрій любив свою роботу та постійно вдосконалював професійні навички. Захоплювався походами в гори й стрибками з парашутом. Вирізнявся наполегливістю, цілеспрямованістю, справедливістю та щирим ставленням до людей.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Запорізькому та Північно-Слобожанському напрямках у складі 711-ї окремої бригади розмінування Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни» та відзнаками військової частини Т0950.
У Андрія Шандри залишилися дружина, син, донька, батьки, брат, бабуся, похресник та родина.
Олександр Ваврін (16.08.2000 — 24.10.2024)
Уродженець села Заводське Львівської області.
Навчався у Заводському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Буської міської ради та у Буському закладі загальної середньої освіти-Гімназія імені Євгена Петрушевича при Львівському національному університеті імені Івана Франка Буської міської ради, де за успіхи в навчанні був неодноразово відзначений похвальними листами. Згодом навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Прикладна фізика та наноматеріали».
Закінчив військову кафедру.
Працював експедитором у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Алко-Трейдінг».
Зі слів рідних, Олександр захоплювався спортом, зокрема професійними єдиноборствами, тайським боксом і футболом. Неодноразово брав участь у спортивних змаганнях та був відзначений нагородами. Вирізнявся доброзичливістю, надзвичайним почуттям справедливості, життєрадісністю, силою волі та внутрішньою міцністю. Любив подорожувати й відпочивати на природі.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському та Донецькому напрямках у складі 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Олександра Вавріна залишилися батьки, брат, бабуся, дідусь, кохана дівчина, похресниця, племінник та родина.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
