Черговий том видавничого проекту Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова має назву «Літературна есеїстика (1922-1958 рр.)». До нього увійшли такі знакові книжки автора, як «Поетка українського Рисорджименто (Леся Українка)», «Дві літератури нашої доби», «Поетка вогнених меж (Олена Теліга)», а також краща есеїстка на літературну тему з «вісниківського» періоду 1920-30-х рр. Об’ємний том демонструє масштабність і глибину донцовських інтерпретацій, оскільки ідеолог українського націоналізму виявляв при цьому не тільки велику ерудицію та гостроту думки, а й неабиякий талант філософа, культуролога і психолога в мистецькій сфері. Це особливо потверджують знакові в своєму жанрі есеї «Трагедія Франка», «Поет твердої душі (Василь Стефаник)», «Марко Черемшина», «Микола Хвильовий», «Естетика декадансу», «Наше літературне гето» та ін.
Редактор і упорядник видання Олег Баган, який традиційно пише передмову до кожного тому, зауважує, що попри всі закиди в «публіцистичності», «однобічності» Д. Донцова, які робили і роблять науковці-ліберали, насправді він як літературознавець виявився набагато глибшим і провіденційнішим, зіпершись на теоретичні засади класичної літературознавчої духовно-історичної школи (Дільтай, Ґундольф, Унґер, Корф, Хорват та ін.),які характеризувалися особливою концептуальністю, проникливим аналітизмом,високим рівнем філософської інтерпретації. Науковець ставить питання про те, що саме Д. Донцова та коло його найближчих послідовників (Є. Маланюк, Ю. Липа, Д. Віконська) можна вважати реалізаторами теорій духовно-історичної школи на українському ґрунті. Вкотре О. Баган апелює до сучасних літературознавців, що вони цілком ненауково продовжують писати про існування міфічної «Празької школи» в українській літературі 1920-1930-х рр., яка була придумана тільки для того, аби відірвати талановитих авторів (Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Стефановича, Ю. Клена, О. Ольжича, У. Самчука та ін.) від традицій та ідей донцовського ЛНВ – «Вісника», від ідей націоналізму.
Текстуальне вивірення творів Д. Донцова, переклад іншомовних фраз та тлумачення рідковживаних слів здійснив відомий мовознавець Ярослав Радевич-Винницький.
Прес-служба Науково-ідеологічного Центру ім. Д. Донцова
