Письменнику Михайлові Іванченку вручено диплом №1 Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського – за роман-хроніку “Дума про Вільних козаків” та краєзнавчі дослідження. Фундатором премії став президент Історичного клубу “Холодний Яр” Роман Коваль, а співзасновниками – головний редактор газети “Козацький край” Олег Островський та редакція газети “Незборима нація”. Подія відбулася 10 листопада 2012 р. в селі Гусаковому, що на Черкащині. Учасниками церемонії стали письменник Роман Коваль, кобзар Тарас Силенко, головний редактор черкаської газети “Прес-центр” та професор Григорій Іванченко, син письменника.
Лауреат народився 18 листопада 1923 р. в с. Гусакове в родині сотника Вільного козацтва Грицька Іванченка. Михайло змалку спізнав тяжку хліборобську працю, став свідком “розкуркулення” та “колективізації”, ледве вижив у Голодомор 1932 – 1933 років. Тоді в муках загинуло 286 односельців, а серед них – сестричка Оля та дід Софрон (усім їм Михайло Іванченко 1990 року на кладовищі Гусакового поставив монумент).
Михайло мріяв навчатися в художній школі. Малював змалку. “Непокомсомолений син ворога народу” захоплювався й поезією. У віршах про вільних козаків згадував і місцевого отамана Сокола.
У роки Другої світової війни допомагав відкривати “Просвіту” в рідному селі.
Впольований поліцаями влітку 1942 року потрапив до Німеччини. Тут і дебютував у журналі “Дозвілля” (редактор Свирид Довгаль – організатор Вільного козацтва на Чернігівщині). За це 1947 року й отримав 10 літ заполярних таборів, адже вірші були антисталінські та антикомуністичні. По звільненні закінчив заочний курс малюнка і живопису Московського народного університету мистецтв. Уже за “перебудови” видав свою першу книжку – “Дивосвіт прадавніх слов’ян” (Київ: Радянський письменник, 1991). Наступного року ввійшов до редколегії харківського журналу “Український засів”. Видав збірки поезій “Полиновий квіт” (Київ, 1998), “Бунчук вітрів” (Київ, 2001) “Осіннє чересло” (Київ: Ратибор, 2007), “Крицеве стремено” (Київ: Ратибор, 2009) та книгу “Таємниця нашої прадавнини” (Київ: Молодь, 2000).
2006 року у видавництві ім. Олени Теліги вийшов його роман-хроніка “Дума про Вільних козаків”, а 2008 року у видавництві “Відродження” побачили світ “Новели неволі”. В 2010 році надрукована книжка “Остарбайтерський вир”, а в 2012 році – “Сурма і меч” (в-во “Відродження”).
20 квітня 2007 року Михайла Іванченка прийняли до Національної спілки письменників України.
Роман-хроніку “Дума про Вільних козаків” (Київ, в-во ім. Олени Теліги, 2006), вже було відзначено Літературною премією ім. Василя Симоненка. Сталося це 2007 року. І ось – ще одне підтвердження значущості праці Михайла Іванченка – Літературна премія ім. Юрія Горліса-Горського Історичного клубу “Холодний Яр”.
У матеріальному вимірі премія за 2012 р. становить 5000 грн.
У дипломі №1 зазначено: “Присуджено Михайлові Григоровичу Іванченку за роман-хроніку “Дума про Вільних козаків”, краєзнавчі дослідження, вагомий особистий внесок у відродження історичної пам’яті та духовності українського народу, фундаментальне дослідження Визвольного руху українського народу в 1917 – 1920-х роках, утвердження національних цінностей у житті українського народу”.
Щиро вітаємо, дорогий батьку-отамане!
Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
