


Руслан був працелюбною та доброю людиною. Працював на підприємстві «Акорд-С», згодом – на ринку.
У січні 2023 року чоловік вступив до лав Збройних сил України.
Загинув 7 лютого 2024 року на Донецькому напрямку. Понад рік вважався зниклим безвісти.

Повернути тіло для поховання вдалося лише зараз. У захисника залишилися мама, дружина, троє дітей — донька та два сини.
Поховали воїна на кладовищі у селі Гориньград Другий.


Воїн став на захист України у жовтні 2024 року.
Іван мужньо боронив українську землю на курському напрямку. У боях за волю та незалежність України військовослужбовець проявив неабияку відвагу та стійкість. Захисник був поранений та отримав контузію, що погрішило його здоров’я.
24 квітня 2025 року серце Івана зупинилось.
У воїна залишилась дружина, маленький син, мати, батько, сестра та брат.
Поховали військовослужбовця на кладовищі у с. Малий Житин.


Воїн служив на Донецькому та Харківському напрямках, де отримав поранення. Захисник був оператором-навідником.
Солдат Ігор Якобчук помер 25 квітня 2025 року.
Поховали військовослужбовця у рідному селі.


У травні 2024 року чоловік став до лав війська, служив старшим навідником мінометного взводу, був старшим солдатом.
Воїн до останнього подиху захищав Батьківщину. На жаль, Ілля Міщук загинув 11 квітня 2025 року на Донеччині. Впродовж двох тижнів військовослужбовець вважався зниклим безвісти, та днями надійшло підтвердження про його загибель.
Попрощалися із захисником на майдані Незалежності Дубна, поховали на Алеї Слави.


Захисник служив у Збройних силах України. На жаль, Юрій помер 24 квітня 2025 року.
Траурний кортеж з тілом померлого військовослужбовця жителі громади «живим коридором» зустріли та провели до будинку, де він проживав. Поховали воїна у рідному селі.

Вічна памʼять та слава захисникам!