


У молодості проходив строкову службу в Президентському полку — у лавах Національної гвардії України.
Більшу частину життя присвятив будівництву.
З березня 2022 року став на захист країни у лавах Національної гвардії України.
Попри наявну інвалідність, Тарас свідомо пішов на передову.
28 липня 2025 року 48-річний головний сержант-командир 1-го відділення загинув на Покровському напрямку, виконуючи бойове завдання.
Поховали захисника на кладовищі у рідному селі.


Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Віктор повернувся в Україну.
У вересні 2022 року чоловік приєднався до лав ЗСУ та пройшов навчання на сапера. Служив поблизу українсько-білоруського кордону, на Миколаївщині та Запоріжжі.
28 липня 2025 року воїн загинув унаслідок вибуху у Дніпропетровській області.
У Віктора залишилися дружина та син.
Поховали захисника на кладовищі «Нове» у Костополі.


Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій повернувся додому.
У грудні 2024 року став до лав Збройних сил України. Проходив службу солдатом у складі 225 окремого штурмового полку.
16 липня 2025 року воїн загинув під час виконання бойового завдання у Сумській області.
У Андрія залишилися батьки. Поховали захисника на кладовищі «Нове» у Костополі.

Схиляємо голови у скорботі.