На Рівненщині попрощалися із захисниками та захисницею України: Василем Оніщуком, Тетяною Лукашук, Олегом Півнем, Іваном Сташківом, Олександром Жученем, Ярославом Мельничуком, Тарасом Суничуком, Денисом Юрдіком.

На початку повномасштабного вторгнення чоловік добровольцем приєднався до захисту Батьківщини.
На жаль, солдат помер 10 лютого 2026 року під час лікування у Рівному.

З липня 2025 року жінка добровільно приєдналася до захисту України.
На жаль, майор поліції померла 8 лютого 2026 року у Харківській області.

На початку повномасштабного вторгнення чоловік добровольцем приєднався до лав Збройних сил України.
На жаль, солдат загинув 5 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Лише нещодавно тіло воїна ідентифікували та передали рідним для гідного поховання.

Із вересня 2025 року Іван вважався зниклим безвісти за особливих обставин. На жаль, нещодавно найгірші побоювання підтвердилися.

У перші дні повномасштабного вторгнення воїн вступив до лав Збройних сил України.
На жаль, 21 лютого 2025 року внаслідок скиду боєприпасу з ворожого БПЛА в Сумській області захисник зник безвісти.
3 лютого 2026 року родина отримала болюче підтвердження, що військовослужбовець загинув, виконуючи бойове завдання.

У війську захисник служив командиром стрілецького відділення батальйону територіальної оборони, був старшим сержантом. Чоловік загинув 12 січня 2026 року під час виконання бойового завдання.

Чоловік був командиром зенітного ракетного взводу, головним сержантом. Із грудня 2024 року Тарас вважався зниклим безвісти. Проте, на жаль, підтвердилася його загибель. Життя захисника обірвалось під час виконання бойового завдання 23 грудня 2024 року.

Вірний військовій присязі українському народу воїн мужньо боровся за волю Батьківщини. Чоловік загинув 1 лютого 2026 року в районі села Веселий Гай Запорізької області. Свій вічний спокій захисник знайшов у рідній Мирогощанській громаді
Вічна слава і шана воїнам! Щирі співчуття рідним та близьким.


