Зустрів у приймальні Міністра МВС начальника штабу полку міліції особливого призначення “Азов” – Вадима Трояна – праву руку командира батальйону – Андрія Білецького.
Зазвичай веселий і усміхнений Вадим сьогодні був сумний.
“Що сталося?”, Запитав я його.
“Помер” Сокіл “…
“Як, сьогодні в Маріуполі знову був обстріл?”, Запитав його я.
“Ні, він помер у лікарні в Німеччині, де переніс безліч найтяжчих операцій”.
Муки Романа Сокуренко (“Сокола”) тривали 44 дні.
“Сокіл” разом з чоловіком Тетяни Чорновол, Миколою Березовим і бійцем з позивним “Світляк” (Андрієм Дреміним) пішов на першу операцію зі звільнення Іловайська 10 серпня.
Микола Березовій і “Світляк” загинули в той день, а “Сокіл” був поранений снайпером в живіт, кулею калібру 12,7 міліметрів з наддалекобійної снайперської гвинтівки.
Зазвичай, після такого поранення гинуть на місці або в той же день, але у “Сокола” була велика жага життя і сила дана йому батьками та Черкаською землею при народженні.
Іловайська трагедія не закінчилася!
Вона триває …
Закінчиться вона тільки тоді, коли наш останній полонений воїн повернеться в свою сім’ю.
Тоді, коли будуть покарані і засуджені винуватці Іловайської трагедії.
І тоді, коли будуть знайдені і поховані останні останки нашого солдата, міліціонера, нацгвардійця загублені зараз в Донецьких степах …
Вічна пам’ять герою!
