У Львівському національному університеті імені Івана Франка 7 листопада 2012 року відбувся «Вечір вшанування пам’яті жертв Сандормоху: до 75-річчя від дня Всенаціональної Трагедії.
«Із відчуттям глибокого суму розпочинаю цей вечір пам’яти. Пам’яти тих людей, які були розстріляні в урочищі Сандормох, що в Карелії, – розпочав вступним словом вечір-реквієм Ректор Університету, професор Іван Вакарчук, – Це велика трагедія українського народу. Цей диявольський акт знищив інтелектуальну еліту України. Серед розстріляних був і Микола Зеров. Жорстоко стратили й колишнього студента Львівського університету, українського режисера, актора, перекладача Леся Курбаса, родину Крушельницьких…».
«Україна була б іншою, якби не було цієї страшної трагедії Сандормоху. Ми були б іншими», – додав Іван Олександрович, – Це наш святий обов’язок – вшанувати людей, чиї долі було зламано. А молодь має знати й пам’ятати їхні імена. Усвідомлення національної історії допоможе в майбутньому нашим студентам будувати Українську Державу».
Іван Олександрович склав сердечну подяку кафедрі перекладознавства та контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура, зокрема завідувачеві Роксолані Зорівчак, усім учасникам вечора за ініціативу щорічного вшанування пам’яті жертв Сандормоху.
Миколу Зерова відкривали присутнім через його поезію, яку натхненно читали студенти, аспіранти та викладачі факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка.
Кандидат філологічних наук, доцент кафедри перекладознавства та контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Тарас Шмігер у своєму виступі розглянув життєвий і творчий шлях Миколи Зерова, визнаного літературознавця, глибокого аналітичного критика, полеміста, лідера «неокласиків», майстра сонетної форми, крізь фрагменти людських доль і тогочасних подій.
«Лицарем культури» назвала Миколу Зерова завідувач кафедри, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка Роксолана Зорівчак, розповідаючи про трагічний шлях Миколи Костьовича як письменника та громадського діяча, цитуючи слова Юрія Лавріненка: «Яка вiтаїстична сила була в цього лицаря культури – свiдчить той факт, що вiн, висланий 1935 року в легендарно-страхiтливий концтабiр на Соловки, втративши єдиного сина, свободу i все найдорожче, в умовах жорстокого режиму, голоду, холоду й перевиснаження фiзичною працею, далi писав сонети i далi працював над перекладами Вергiлiєвоï Енеïди».
Про феноменальний дар Миколи Зерова як блискучого перекладача античної поезії йшлося в доповіді асистента кафедри перекладознавства та контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Орислави Бриської. Студентки факультету іноземних мов Софія Мусій та Оксана Біла проілюстрували виступ Орислави Ярославівни декламуванням творів Горація в оригіналі та в перекладах Миколи Костьовича.
Емоційної насиченості вечору надали твори відомих українських і зарубіжних композиторів у виконанні студентів Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка.
Звертаючись до життєтворчості Миколи Зерова, хотілося б завершити його словами: «Ми повинні широко і ґрунтовно зазнайомитися з культурним набутком інших народів, з усім, що може поширити і запліднити наш власний досвід. Ми повинні засвоїти найвищу культуру нашого часу не тільки в її останніх вислідах, а і в її основах, бо без розуміння основи ми лишимося «вічними учнями», які ніколи не можуть з учителями зрівнятися… Сто раз вище стоїть людина, в якій вічна тривога думки плодить інколи сумніви, аніж ті люди, пласкі і впевнені, що вивчили катехізу і тим раз назавжди визволили себе від небезпеки сумніву та шукання». Справді, нам є ще що черпати із багатого джерела мудрості цього геніального українця.
Львівський національний університет імені Івана Франка, Прес-центр
