1 лютого 2014 року в Києві в актовій залі Київради (вул. Хрещатик, 36) з нагоди 85-ї річниці створення Організації Українських Націоналістів та 105-ї річниці з дня народження Степана Бандери відбулися бандерівські читання. У заході беруть участь відомі науковці, публіцисти та політики.
У рамках читань у приміщенні Київради відбулася презентація націоналістичних видань, виставка-ярмарок націоналістичної літератури.
Відкриваючи читання, ініціятор заходу, заступник Голови Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, народний депутат України Юрій Сиротюк наголосив, що сьогодні розпочинається захід, який має стати традиційним. За його словами, такі читання покликані виробити певну стратегію у роботі, у боротьбі націоналістів за справедливу державу.
“Сподіваюся наші читання стануть традиційними. Символічно, що захід відбувається у самому серці України, у революційній Київраді і в час Революції Гідности. Ні для кого не секрет, що бандерівські гасла: “Слава Україні! Героям Слава” стали загальноприйнятими в Україні. Не секрет, що бандерівці, українські націоналісти – мотор революції. Бандерівці всюди і на барикадах, і на Грушевського і в обороні, тому важливо, щоб ця революція стала загальнонаціональною і не перетворилася у сліпі бунти. Саме зараз час робити такі читання, бо ми повинні не лише втілювати форму революції на вулиці, а й напрацьовувати її зміст, аби те, що відбувається на вулицях стало рушієм реальних змін у країні на користь суспільства.
Ми боремося за Україну, за країну в якій житимуть наші діти, за країну справедливу без холопа і без пана. І тут в нагоді стане революційна практика ОУН. Так само, як у 40-х, 50-х роках бандерівці проводили конференції, і радилися, якою має постати України після перемоги революції. Тому ми маємо так само радитися, аби не лише змінити режим. Ми хочемо, щоб нація стала повноправним господарем на своїй землі”, – зазначив Юрій Сиротюк.
“У Відні 1929 року зібралися близько 30 людей, які створили ОУН. Коли вони дискутували про форми визволення українців, вони навіть не думали, що створять організацію, яка стане цілим етапом національно-визвольної боротьби. Такого послідовного, організованого і чіткого етапу за час визвольних змагань у нас не було.
У серпні цього року в Україну приїхав член ОУН, який привіз прапор, що у 1929 році з’явився разом із ОУН. Він привіз прапор і сказав, я хочу, щоби прапор, з яким українські націоналісти виборювали незалежність відтепер, був в Україні, в музеї. Я не можу виконати його побажання , бо зараз бойовий прапор не може бути в музеї, бойовий прапор має залишитися і повинен використовуватися в авангарді боротьби”, – зазначив Богдан Червак.
“Степан Бандера мав родину, дітей, і був як усі, але для нього найпершою була Україна. Це говорить, що ми можемо так само багато робити для України. Нині, коли ми бачимо Майдан – чуємо “Слава Україні!”, яке колись казали не говорити, бо воно буцімто ділило людей, але нині воно об’єднує! Зараз люди розуміють український націоналізм, і усвідомили, що без відданости ми не переможемо. Зараз ми, як націоналісти маємо їхати на cхід України і там говорити з людьми, бо на cході є українці, які хочуть того, що й ми. Немає поділу України. Нам не буде легко, але маємо йти до перемоги. Такі форуми важливі, і з матеріялами напрацьованими на них треба йти у світ і переконувати, що потрібно боротися за соціяльну і національну справедливість для українського народу. Степан Бандера – людина, якого треба наслідувати, що і відбувається на Майдані.
Зичу усім витривалости, мудрости і розуміння, що де б ми не жили – ми український народ”, – зазначив Стефан Романів.
“Бандера ототожнював поняття ідеї з концептом душі. Ідея і душа – породжуюча і рушійна сили визвольного руху. І тривалість революції залежить від ідеї. Коли я переживала смерти наших героїв, власне думала, куди мала влучити куля, аби вмерла душа? Ці хлопці, які відійшли є безсмертні, душа їх безсмертна! Але ми зараз дуже потребували би потиску їхньої руки, але їх нестало. Тому маємо ставати ядрами, але це відбудеться тільки тоді, коли ми дуже потужно працюватимемо над собою”, – зазначила Ірина Фаріон.
Націоналістка також наголосила, що будь-які революції це спосіб мислення. І те, що починалося з карнавалу, зараз перетворилося у боротьбу за своє життя.
“Будь-які революції – це спосіб мислення. Наша революція починалася карнавально, а зараз найважливіше завдання врятувати та зберегти наше життя і горіти ним на противагу всьому. Маємо, як нове покоління націоналістів, дуже потужні виклики. І змагаючись за нову націєцентричну українську державу, треба зрозуміти кому можемо розчистити шлях у боротьбі за президентську посаду. Маємо бути у цьому сенсі глибокі, самодостатні і вільні та знати, чим жертвуємо і задля чого. Наше протистояння із ордою, це не піротехнічна боротьба. Треба розуміти геніяльну думку Бандери, що соціяльні революції породжують барикади, а національні породжують легіони. Легіони потужно озброєних людей. Маємо розуміти, що життя – найвища цінність і мудрість, тому ми не можемо віддати його на плату ординцям”, – зазначила Ірина Фаріон.
“Історію завжди пишуть переможці. На жаль, українці ніколи не були акторами своєї історії. Тому боротьба проти лідерів українського руху на всіх етапах життя нації: Хмельницького, Мазепи, Бандери, Петлюри була боротьбою проти всього руху. Знищення провідників було основною метою ворогів нашої нації. Саме тому шлях Степана Бандери був типовим, як і тисяч його побратимів”, – зазначив Микола Посівнич.
Революція Гідности, яка зараз триває, вже пройшла кілька етапів. Перший – европейський етап, коли люди мирно висловлювали протест та вимагали від влади підписати Угоду про асоціяцію з ЕС. Ми, українські націоналісти, активно підтримали ці прагнення людей, бо це було б кроком від Москви, який би дозволив нас витягти з лещат Кремля. Ми вважали, що переможна европейська революція знищить раз і назавжди “совкову” ментальність мешканців великої України. Розуміли, що навіть сам факт підписання асоціяції з евроспільнотою спонукає багатьох дивитися на світ не через кремлівські, совєцькі окуляри, а через сучасні українські окуляри. Та влада за тиждень змінила позицію після зустрічі Януковича з Путіним у Сочі. Після цього ми вступили в инший період боротьби, який триває зараз. Це період найжорсткішого в історії сучасної України протистояння з владою. Це протистояння винесло на світ усі підлі, внутрішні бажання чинної влади. Люди не тільки в Україні, а й у всьому світі побачили бандитське нутро режиму Януковича. Та найважливіше, що під час цього етапу революції, цього так званого “антимєнтовського” етапу проявилася і сутність нашої нації. Дуже часто нас звинувачували та насміхалися з нас, що мовляв ми довго запрягаємо. Та коли вже запрягли – можемо сказати, що за два місяці нація пройшла настільки стрімкий шлях розвитку, самовдосконалення і настільки показала себе успішною, самоорганізованою, що для багатьох націй у Европі тривало десятиліттями.
Зараз вже стало зрозуміло, що теперішня фаза боротьби перейде у третій етап революції. Етап, коли треба зробити усе для того, аби він став переможним. Бо це буде не тільки жорстке протистояння з бандитською владою та кримінально-олігархічним кланом, який зараз керує в Україні – це буде революція на виживання, ми отримаємо відповіді: буде Україна чи ні. Найближчим часом у боротьбу на сторону Януковича вступить Москва. Зараз вони мовчать, бо має розпочатися Олімпіяда. Але одразу після її завершення Кремль розпочне займатися Україною, бо вони хочуть знову повернути нас у своє лоно. Але маємо здобути перемогу на цьому етапі й вибороти право нації господарювати на нашій землі.
Власне, у цьому контексті боротьби Бандеру можна сміливо називати пророком, бо він дав приклад боротьби нам, усьому нашому поколінню”, – зазначив Олег Тягнибок.
“Він передбачав майбутнє! Степану Бандері було притаманно те, чого зараз немає у багатьох лідерів опору: почуття відповідальности та адекватности. За словами Бандери: “Суть революції полягає в докорінній зміні, яка охоплює зміст і структуру державно-політичного, суспільного духового й економічного життя одного, чи більше народів. Нові ідеї, нові сили і нові системи підіймають боротьбу проти ідей, сил і систем пануючих у дотеперішньому укладі, щоб їх усути, перебрати керму життям і розвитком свого народу та дати йому новий напрям і нові форми”. Саме це мають зробити новітні державотворчі, яким народ довірить державу”, – повідомив Віктор Рог.
“У 1991 рокі українці позбулися окупації, проте у нас залишилися окупанти. Перефарбовування у синьо-жовті прапори, не змінило панівну верхівку. Степан Бандера казав: “З москалями немає спільної мови!”. Він не помилявся, бо в усі часи пануюча верхівка Росії визискувала і принижувала Україну, вона не хотіла бачити її такою, якою її бачимо ми”, – зазначив націоналіст.
Останнім часом у російських ЗМІ розпочалася нова хвиля інформаційної війни проти українського націоналізму. Однак водночас росіяни не цураються постійно наголошувати, що вони є російськими націоналістами. І це природно. Адже російський націоналізм, як і будь-який инший, був, є і буде. І так само український націоналізм був, є і буде. Адже націоналізм – це суть і витоки нації. Те, що йде зсередини нації, – вічне”.
“Коли на Східній та Південній Україні розпочався штучний Голодомор 1932-1933 років, на Західній Україні, яка ще перебувала під Польщею, це спричинило чималий розголос, закономірне обурення та спроби допомогти. І саме ОУН чи не найбільш радикально підійшла до цього питання. Було ухвалено рішення всіма можливими заходами допомогти і підтримати побратимів за Збручем”, – повідомив науковець.
“Багато провідників не розуміли, що національне насправді стоїть вище за соціяльне. Не було вироблених провідників, які би розуміли, за що треба боротися. Вони не могли визначити основних і першорядних цілей. Відповідно, держава програвала і отримувала розплату за поразку, якою, зокрема, був Голодомор. Необхідно усвідомлювати також і свою провину в тому, що сталося. Кожна нація, яка хоче бути в безпеці, повинна мати внутрішню силу. Тому в першу чергу винні ті, хто не збудував внутрішньої сили, яка би була здатна захистити українську націю”, – наголосив Ярослав Сватко.
Василь Овсієнко, співголова Українського комітету “Гельсінкі-90” довів на тему: “Василь Стус. Поет і громадянин”. Доповідач розповів про своє перебування в концтаборах та про особисті знайомства з бандерівцями, яких чоловік зустрічав у роки свого ув’язнення.
“Я собі думав а яке відношення маю я як дисидент 70-80-х років до бандерівських читань. Але коли мене судили, то записали у справі, що я співпрацював і бандерівцями. Я не міг зрозуміти, як я, народившись 1949 року, міг із ними співпрацювати. Мене засудили 1973 року і коли я потрапив до в’язниці, то я познайомився там не з одним бандерівцем. І це були найкращі люди, яких я знав у своєму житті”, – розповів дисидент.
За словами Василя Овсієнка, бандерівці були людьми, які завжди стежили за порядком і які постійно займалися самоосвітою, самовдосконаленням.
