Закон про декомунізацію породив безліч проблем у жителів міста Котовська Одеської області. Йдуть гострі суперечки про перейменування населеного пункту, названого на честь Григорія Котовського – кримінального злочинця, з якого радянська пропаганда зробила символ героя громадянської війни 1918–1922 років. Більшість жителів міста схильні повернути йому прадавню назву Бірзула. Але є й такі, що шукають способи обійти закон. Вони ратують за «перейменування» Котовська в… Котовськ, але уже не на честь Котовського, а на честь священика Котовича. Правда, не зрозуміло, як до такої ідеї поставиться Верховна Рада, якій належить остаточне право приймати подібні рішення.
Очевидно, доведеться демонтувати і відправити на переплавку пам’ятник Котовському, встановлений на пероні залізничного вокзалу. Остаточного рішення про це ще не прийнято.
Але найскладнішою проблемою залишається доля склепу, де зберігається мумія комкора. Вона зазнала чимало випробовувань. Уже наступного дня після смерті Котовського з Москви були направлені фахівці з бальзамування на чолі з професором Володимиром Воробйовим, який брав участь у бальзамуванні самого Леніна. Забальзамоване тіло Котовського зберігалося у скляному саркофазі в спеціально обладнаному приміщенні на невеликій глибині.
У роки Другої світової війни, відступаючи, Червона Армія не евакуювала тіло полководця. А румуни, що прийшли до влади, зруйнували мавзолей, розбили скляний саркофаг і кинули мумію в траншею до тіл розстріляних місцевих жителів. Під покровом ночі працівники залізничного депо розкопали траншею і забрали останки легендарного генерала. У них тіло і зберігалося до кінця війни.
А в 1965 р побудували новий мавзолей, тіло комкора поклали в свинцеву труну зі скляним віконцем. Там воно покоїться і нині. Правда, думки істориків щодо того, чиї ж останки спочивають у мавзолеї, розходяться. Є дані, що залізничній бригаді вдалося відшукати і зберегти тільки голову Котовського. А деякі історики впевнені, що під старим червоним прапором лежить прах невідомого.
У 1990-і роки вхід в музей-склеп заборонили через його аварійний стан. У 2013-2014 роках його планували реконструювати, але коли з’явився закон про декомунізацію, над мавзолеєм нависла загроза демонтажу. Однак проблема в тім, що там знаходяться останки Котовського. Що робити з ними після знесення мавзолею – досі незрозуміло.
«Ми звернулися в Міністерство культури, щоб вони проконсультували нас, як слід вчинити. Коли рекомендація прийде – будемо її виконувати», – каже віце–мер Котовська Анатолій Корчевий. За його словами, в мерії також шукають власні шляхи вирішення проблеми. Так, за чутками, десь у Росії проживають спадкоємці Котовського, які мають право вирішувати, як вчинити з його тілом. Зараз їх прагнуть розшукати.
Несподівана пропозиція надійшла із сусідньої Молдови: там є прихильники ідеї перепоховання праху Котовського на території міста Хинчешти, де Котовський з’явися на світ. Однак, за словами Анатолія Корчевого, подібні питання виходять за рамки компетенції місцевої влади.
Сергій Горицвіт
