Свято української книги з одеською посмішкою

Переступивши 6 червня поріг Одеської національної наукової бібліотеки ім. М.Горького, я був приємно вражений гамірним ярмарком у її головній читальній залі, де за звичай у мертвій тиші можна чути хіба що шурхіт книжкових сторінок. Тут вирувало життя ще до офіційного відкриття триденної ХІV Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині». Спраглі новинок друкованого слова одесити юрмилися біля встелених книжками столів, знаходили те, що кому треба, і, не торгуючись, закуповували літературу на всі гроші, що взяли з собою. Складалося враження, що солідних академіків, студентів, які цього буденного ранку прогуляли заняття, школяриків, матусь із дітками п’янив аромат свіжої друкарської фарби, зачаровували яскраві малюнки на обкладинках книжок, і всі разом вони демонстрували, що українське слово було і залишається тут у пошані, а читацькому роду нема переводу.

Та не давши журналістам як слід зануритися у вир книжкового ярмарку, організатори заходу виловили їх і під білі ручки перепровадили до тихого кабінету на прес-конференцію. Як і слід було чекати, тут відбулася серйозна розмова про гірку долю нашої книжки за участю президента Української Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександра Афоніна та інших членів оргкомітету й учасників виставки-форуму. Для мене, як і для моїх колег, ці проблеми не були новиною.

Адже нині навіть Верховна Рада вже усвідомила значущість справи розвитку українського книговидавництва і книгорозповсюдження та необхідність підтримки читання книжок в Україні. Вона навіть присвятила цій темі парламентські слухання, які більшість нардепів дружно проігнорувала. А там, зокрема, констатувалося, що зараз на одного українця видається менше ніж 1 книжка на рік, а наклад більшості з них не перевищує 500 примірників. Наш книжковий ринок заполонила література, імпортована з Росії. Фонди книгозбірень застаріли, а у держави, як завжди, забракло коштів на їхнє поповнення. Та найприкріше, що сьогодні в Україні книжки читають 30—33% населення, та й то здебільшого детективи та жіночі романи. Справжнім ворогом друкованих книжок стали їхні електронні копії, які можна безоплатно скачати у міжнародній павутині. Їх виставляють на своїх сайтах люди, що грубо порушують авторське право.

Хтось із редакторів видань назве все це «чонухою» і безжально викреслить з мого репортажу. Тож спробую пошукати «позитив», як це намагалися зробити і учасники прес-конференції. Вони назвали обнадійливою концепцію державної цільової національно-культурної програми популяризації вітчизняної видавничої продукції і читання на 2014-2018 роки на суму в 500 млн. гривень, яку затвердив Кабмін. А коли я запитав у Олександра Афоніна, які надії покладає він на очолювану Дмитром Табачником комісію з питань сприяння розвитку вітчизняного (не національного, як звично було досі говорити) книговидання і книгорозповсюдження, він ухильно відповів, мовляв, поживемо – побачимо. Отакий нині «позитив» черпаємо із урядових обіцянок-цяцянок, які декому на радість.

Після такої розмови, де всім було не до жартів і сміху, журналісти стрімголов кинулися до читального залу на зустріч з новими книгами і їхніми численними друзями. І добре зробили, бо через мить дівчата перегородили вхід синьо-жовтою стрічкою, і всі новоприбулі на виставку були змушені з півгодини стовбичити у фойє і вислуховувати численні дифірамби на адресу її організаторів в очікуванні коли стрічку переріжуть. Я ж тим часом заходився фотографувати учасників книжково-ярмаркової веремії у переповненій залі. Серед найперших покупців бачив солідних професорів, які купували такі ж солідні академічні видання, жінок, що юрмилися біля прикрашених вишиваними рушниками столів із всілякими «корисними порадами», любителів краєзнавчої літератури, нумізматики і детективів. Одесити гуртувалися в групи, перелопачували все, що їм пропонувалося, і так жваво обговорювали товар, як за звичай це вони роблять на своєму «Привозі». Оптимізму і драйву нікому не бракувало.

В поле зору мого фотооб’єктиву потрапив щасливий восьмирічний книголюб Данилко Бучнєв, який умовив маму придбати йому дві найпотрібніші книжки – «Пірати» і «Лицарі». На моє запитання, ким би він хотів бути – піратом чи лицарем, він з усмішкою відповів, що вирішить це, коли прочитає обидві книжки. Та ще більше подивувала мене майбутня матуся Наталія Дубовик, що вже накупила купу книжок для домашньої бібліотеки своєї очікуваної донечки. Вона впевнена, що її первістком стане саме дівчинка, яка любитиме чарівні казки, загадки і розповіді про веселі пригоди, адже вона має вирости справжньою одеситкою.

Першого дня на виставці було чимало високих гостей, яких супроводжувала як і завжди усміхнена директор бібліотеки Ольга Ботушанська. Розпочалися презентації нових видань, видавничих проектів, конференції, зустрічі з діловими людьми, поетами і прозаїками, автограф-сесії, майстер-класи, семінари для бібліотечних працівників тощо. У ротонді читального залу першим презентував свою об’ємну й добре ілюстровану книжку «Французи в Одесі» краєзнавець-публіцист Олександр Галяс, а допомагав йому Сільвен Бено – представник французького культурного центру «Альянс Франсе». Обидва всміхалися своїм гостям – керівникам районних бібліотек Одещини і радо дарували їм це двомовне видання, частину тиражу якого оплатили саме французи.

Не стану переповідати всю програму виставки-форуму, яка не обмежилася лише стінами бібліотеки ім.. М.Горького. Другого дня відбулося виїзне свято української книги у місті портовиків Іллічівську. Тут провели ділову зустріч за участю представників Міністерства культури України, Держкомтелерадіо України, обласної влади та місцевого самоврядування з проблем книговидання та читання. Відбулося також нагородження переможців конкурсу «Краща книга виставки-форуму 2013 року». Завершився цей культурний вояж благодійною акцією передачі книжок вітчизняних видавництв іллічівським бібліотекам.

А проблеми української книжки, про які йшлося на прес-конференції, потім ґрунтовно обговорювалися під час роботи круглого столу на тему: «Ринок української книги: Стагнація? Стабілізація? Розвиток?». Його учасники дійшли спільної думки, що книговидавнича галузь України має стати національним стратегічним пріоритетом.

Завершу цю розповідь у мажорній тональності. Саме такою світлою і радісною для дітлахів – читачів Центральної міської дитячої бібліотеки ім. А.Гайдара стала презентація поетичної збірки «Нічка-Чарівничка», яку представила автор – відома української поетеса, головний редактор мого улюбленого всеукраїнського часопису «Культура і життя» Людмила Гнатюк. Діти мали добру нагоду послухати веселі вірші й помилуватися вигадливими малюнками художниці Іоанни Дубровіної-Заболотської. На мою думку, ця поезія співзвучна з нинішнім святом української книги з одеською посмішкою. А один із віршів процитую для вас як добру пораду на всі випадки життя.

Усміхнуся я привітно,

І від цього день розквітне!

День хороший, добрий буде,

Тож всміхайтесь, добрі люди,

Ви до мене, я до вас –

Й добре буде все у нас!

Сергій Горицвіт

На світлинах: господарка бібліотеки Ольга Батушанська зустрічає гостей посмішкою;