У Львівській області вже 20-й день відбувається блокування вагонів з російським вугіллям. Блокують не порохоботи, на другий тиждень акції до блокувальників приїхав Семен Семенченко, і це він зараз веде стріми з блокування.
Питання потрібно якось вирішувати, а його заганяють в глухий кут: на коліях і так стояла сотня вагонів, а сьогодні прийшло ще 19 вагонів російського вугілля, вчора ще 7. Всі колії на станції Сілець – Завонє Львівської області (Соснівка) забиті вагонами РЖД. Ще трохи, і там взагалі не можна буде проїхати.
Саме розсмокчеться? Ні. Влада не знає, як публічно розв’язати цю проблему. А непублічно її розв’язати не вдасться. Тобто, можна пригнати в Соснівку нацгвардію з якоїсь іншої області і покласти АТОшників, які блокують російські вагони, лицем в вугілля. Але цього не вдасться зробити тишком-нишком. І головне – є ризик, що розгін може стати новою Врадіївкою. І ті, хто “втомився від війни”, палець в палець не вдарять, щоб допомогти Зеленському. Бо це пахне насиллям, а вони від насилля вже втомилися, і нового не захочуть. А от ветерани не втомились. І зупинити їх можна буде тільки із застосуванням брутального насилля. А український народ вже має досвід, як реалізувати своє право на повстання, хоч обранці старанно уникали можливості записати це право в Конституцію.
Вже чотири обласні ради підтримали блокувальників – Львівська, Тернопільська, Хмельницька і Київська обласна. Їх, звичайно, можна розігнати і оголосити дострокові вибори, але ніхто не знає, як спрацює на цих виборах блокування урядом коштів місцевих рад. І тут теж мовчанка, зі сподіванням, що розсмокчеться.
Не можна сказати, що влада не намагається вирішити питання переговорами: сьогодні в табір блокади в Соснівці Львівської області прийшли деякі профспілкові діячі української вугільної галузі і заявили хлопцям, що позиція Центроенерго тепер така: поки шахтарі Львівської області самі не розблокують російське вугілля яке заблоковане в Соснівці, то не буде українським шахтарям ні відвантаження ні зарплати. Тобто шантаж, і нічого кращого придумати в Києві не можуть. Така позиція в мізках влади – це прямий шлях до Врадіївки. Вони не розуміють ціни пролитої за останні п’ять років крові.
Це не суто внутрішній український конфлікт, це конфлікт Україна-Росія. Як тільки що, зразу виникатиме питання “де Крим”? І горе тим українським політикам, які публічно не визначаться в цьму питанні. “Втіхаря” вирішити питання війни не вдасться. Як і все, що розділене кров’ю, пролитою за останніх п’ять років.
