За ініціативи професорів Львівського національного університету імені Івана Франка та за рішенням Вченої ради Університету у квітні 2013 року було присвоєно звання «Почесного доктора (Doctor Honoris Causa) Львівського національного університету імені Івана Франка» українському письменникові, громадському діячеві, лауреатові Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка, Літературної премії імені А. Головка, премії імені І. Мазепи, одному з організаторів Товариства української мови ім. Т.Шевченка, членові Спілки письменників України, Героєві України Романові Іваничуку. Зазначимо, що в різний час це почесне звання було присвоєно видатним українським письменникам і поетам – Дмитрові Павличку, Іванові Дзюбі, Євгену Сверстюку, Ліні Костенко, Валерію Шевчуку, Ігореві Калинцю.
2 вересня 2013 року під час урочистого засідання Вченої ради Університету Перший проректор Василь Височанський вручив Романові Іваничуку диплом «Почесного доктора Львівського національного університету імені Івана Франка».
Слово про науковий і творчий доробок письменника, його здобутки виголосив доктор філологічних наук, професор Ярослав Гарасим. Ярослав Іванович зазначив, що Роман Іваничук як «реставратор відроджував національно-культурні пріоритети нашої держави. Свої погляди та переконання Роман Іванович втілив у теорії «меча і мислі», в якій домінуючою є ідея служіння рідному народу різними засобами боротьби, залежно від історичних подій і перепетій, змінюючи меч на слово. Ярослав Гарасим з гордістю зазначив, що Роман Іваничук є живим «літописцем своєї епохи».
«Народився в селі і виростав у Коломийській гімназії для того, щоб вступити сюди – в найпрестижніший університет, а для мене – це вельми найпрестижніший університет України. Тут пройшли мої тяжкі хвилі, випробування життя, хвилі втіх і вдоволень, що сформували мене як письменника. Університет – мій дім, моя альма-матер», – поділився своїми емоціями Роман Іваничук під час одного з найбільших у його житті свят, після чого виголосив інавгураційну доповідь на тему: «Феномен «Руської трійці», яка є, за словами письменника, квінтесенцією його лекцій з історії української літератури.
Роман Іваничук звернувся з напутнім словом до молодих письменників і поетів, митців, закликавши пам’ятати, «що навіть в найгірші часи майстри слова створювали неповторні за красою квіти» – шедеври нашої літератури.
Довідка: Роман Іваничук народився 27 травня 1929 р. у с. Трач, тепер Косівського району Івано-Франківської області. У 1954р. у студентському альманасі Львівського університету, де він навчався, опублікував свою першу новелу «Скиба землі», яку схвально зустріла критика.
У 1957 р. Іваничук закінчив філологічний факультет Львівського державного університету, працював викладачем мови й літератури. Упродовж 1963-1990 pоків письменник працював у редакції журналу «Жовтень». З 1990 р. завідував відділом прози журналу «Дзвін». Цього ж року був обраний народним депутатом УРСР.
Роман Іваничук є автором збірок новел «Прут несе кригу» (1958), «Не рубайте ясенів», «Під склепінням храму» (обидві – 1961), «Тополина заметіль» (1965), «Дім на горі» (1969), «Сиві ночі» (1975), трилогії «Край битого шляху» (1964), повістей «Місто» (1977) і «Сьоме небо» (1985). Наприкінці 60-х pоків письменник звернувся до історичної прози, яка швидко принесла йому заслужене визнання: роман «Мальви» (1968), «Черлене вино» (1977), «Манускрипт з вулиці Руської» (1979), «Вода з каменю» (1982), «Четвертий вимір» (1984), «Шрами на скалі» (1987).
За роман «Манускрипт з вулиці Руської» Р. Іваничук у 1979 р. отримав премію ім. А. В. Головка; у 1985 р. за романи «Вода з каменю» та «Четвертий вимір» – Державну премію УРСР ім. Т. Т. Шевченка. У 90-х pоках письменник збагатив українську літературу новими творами: «Бо війна – війною…» (1991), «Орда» (1992), «Ренегат» та «Євангеліє від Томи», написав автобіографічний твір «Благослови, душе моя, Господа…» (1993), в якому розповів про своє життя. У доробку Романа Іваничука понад 20 історичних романів, яким він заповнює білі плями в нашій історії. Останній його роман «Торговиця» набув значного розголосу, успішно пішов «у люди».
Романи і повісті Романа Іваничука перекладено російською, білоруською, литовською, грузинською, вірменською, таджикською, болгарською, польською, чеською, словацькою, угорською, румунською, німецькою, французькою, англійською мовами.
Тетяна Шемберко
