Особливості практик вшанування пам’яті та їхній вплив на формування моральних цінностей у музеї, розташованому в колишній в’язниці НКВД та гестапо, стали предметом наукової дискусії на конференції в Інституті національної пам’яті.
25 жовтня 2012 року у Києві відбулася наукова конференція «Національна пам’ять: соціокультурний та духовний вимір», організована Українським інститутом національної пам’яті та Українським фондом культури.
Науковий співробітник Національного музею «Тюрма на Лонцького» Ірина Єзерська в роботі «Постать Івана Геля як приклад спадкоємності ідеї українського визвольного руху та збереження національної пам’яті» досліджувала спадковість ідеї українського визвольного руху, що в другій половині XX століття набирав нових форм та методів. Дослідниця висвітлила негативний вплив на формування особистості радянської системи та позитивний — родинного виховання. Ірина Єзерська наголосила на потребі збереження національної пам’яті як важливого чинника формування національної свідомості, необхідної для продовження визвольного руху.
Ігор Дерев’яний у доповіді «Вплив експозиції Національного музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького” на формування моральних та духовних цінностей» відзначив: інтерпретація матеріалів експозиції музею ставить наголос на екзистенційних проблемах світового рівня. «Факти злочинів проти людства зазвичай викликають негативні емотивні відчуття, але з іншого боку, приклади та масштаби терору мотивують до розуміння цінності людського життя та цінності свободи у всіх її проявах, — пояснює історик. — Історичний досвід сьогодення, на котрий мають вплив розсекречені та відомі факти терору, нівеляції прав і свобод людини, засудження тоталітарних ідеологій світовою спільнотою, засвідчують всепереможність добра (жертв в ім’я незалежності та свободи) над злом (тортурами, окупацією, смертю, поневоленням)».
Ірина Когут, експерт-соціолог Центру досліджень визвольного руху, основну увагу закцентувала на переході від традиційних комеморативних практик, таких як екскурсія та експозиція, до нових інтерактивних, які передбачають взаємодію між учасниками — музейними працівниками та гостями установи. Дослідниця розглядає приклади поєднання заходів музею як місця пам’яті і як музею-меморіалу. «Церемонії вшанування пам’яті взаємодіють між собою, витворюючи нову комеморативну практику, яка поєднує у собі культурне і соціальне та є культурною інновацією, що пришвидшує процес реконструкції», — зауважує Ірина Когут у доповіді «Від екскурсії до “Ночі музеїв”. Зміна комемораційних практик на тлі соціокультурних трансформацій. Національний музей-меморіал “Тюрма на Лонцького” як case study».
Прес-центр Центру досліджень визвольного руху
